Главное героя не покидает чувство тревоги. Сначала он переживает за людские грехи, а потом об ответственности, которая на него обрушилась. Пушкин, как великий поэт определил ряд качеств, которыми обладает творческий человек и чем он отличается от обычных людей. По словам Пушкина, поэт видит то, что за гранью человеческого зрения и восприятия мира. Он сравнивает себя с орлом, который может высоко взлететь и любоваться солнцем или наблюдать за полетом ангелов. Стихотворение построено на контрасте. Вначале мы видим одинокого путника, томимого, который потом встречается с серафимом и наделяется живительными силами, ведь измученный поэт так долго ждал превращения. Оканчивается стихотворение призывом к Богу с призвать нового пророка, чтобы он наказал людей за их грехи и грешную жизнь в целом. Для Пушкина - поэт - это жизнь, вера, в которую он переродился. Для переродившегося поэта - принятие Бога - это новая жизнь. У такого человека вера и Бог в душе. Принимая такого нового себя, поэт должен отступиться от человеческих пороков. Он должен умереть и родиться заново. Одаренный талантом Пушкин, считает своим жизненным предназначением дарить добро людям и наставлять их на истинный путь. В сюжете произведения используется библейская легенда, что позволяет Пушкину размышлять о пророчестве. Тему пророка после Пушкина подхватили и другие российские дарования. Надеемся, что этот анализ стихотворения «Пророк» Пушкина вам лучше понять всё произведения в целом. Мы выделили основные моменты, которые на наш взгляд имеют характерное значение. На нашем сайте мы размещаем множество анализов литературных произведения, как отечественных писателей, так и зарубежных. Будет рады, если вы посетите раздела «Блога», вы обязательно найдете много интересного.
Источник: https://reedcafe.ru/blogs/analiz-stihotvoreniya-prorok-pushkina
© Сайт ReedCafe
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
