1. Які основні складові творчості В. Скотта?
Історизм, гуманізм, прагнення до об’єктивності
2. Що лягло в основу історичного роману?
Антикварний і готичний роман
3. Які умови В. Скотт вважав обов’язковими для створення історичного роману?
Історичну точність, серйозність проблематики, правдивість епохи та історичних осіб
4. У чому полягає головний пафос роману «Айвенго»?
В утвердженні місця особистості в історичному процесі
5. Що не утворює особливий колорит середньовіччя в романах В. Скотта?
Зображення особистих стосунків
6. Який використаний В. Скоттом прийом зробив історичний роман «Айвенго» цікавим для широкої публіки?
Змалювання загальної історії через показ окремих людей
7. Яку назву отримав тип роману, розроблений В. Скоттом?
Вальтерскоттівський
8. Сюжет-Поєднання історичних фактів із художньою вигадкою, широка панорама минулого
Опис героїв-Поєднання історично реального й вигаданого, зображення різних суспільних верств, відсутність негативного й позитивного поділу
Автор у романі-Загалом об’єктивне відображення ходу подій, вираження думок через дещо ідеалізованих персонажів
Історичний підхід- Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами
Конфлікт-Поєднання з соціальними, національними й моральними чинниками
Объяснение:
выпуска из Киевской академии два его сына — Остап и Андрий. Два дюжих молодца, здоровых и крепких лиц которых ещё не касалась бритва, смущены встречей с отцом, подшучивающим над их одеждой недавних семинаристов. Старший, Остап, не выдерживает насмешек отца: «Хоть ты мне и батька, а как будешь смеяться, то, ей-богу, поколочу!» И отец с сыном, вместо приветствия после давней отлучки, совсем нешуточно тузят друг друга тумаками. Бледная, худощавая и добрая мать старается образумить буйного своего мужа, который уже и сам останавливается, довольный, что испытал сына. Бульба хочет таким же образом «поприветствовать» и младшего, но того уже обнимает, защищая от отца, мать.
С первого взгляда кажется, что ирония здесь является поучающей, но я все же не понимаю, как весьма грустная история о призраке, над которым издевались янки, может поучать развлекая. Слишком тяжело воспринимается история трёхсотлетнего призрака, чтобы с ее поучать кого-либо. Какие-то не совсем совместимые это понятия.