ответ:Повесть-притча "Чайка під назвою Джонатан Лівінгстон" побачила світ Заході. Вийшовши з-під пера маловідомого людини, вона період коли отримала увагу читача і критики, потім він пробилася до гучної слави, а сьогодні впевнено лягла на книжкову полицю класики поруч із такими шедеврами, як "Маленький принц" Сент-Екзюпері.
Феномен притчі досі загадковий.
Льотчик, під назвою Річард Бах, пристрасно віддана своїй льотному ремесла, та ще автор маловідомих романів, прогулюючись якось берегом каналу у Каліфорнії, почув крик чайок і розібрав у яких слова "Чайка Джонатан Лівінгстон". Голос,произнесший це слово, змусив льотчика сісти за стіл переговорів й написати повість.
Проте твір виявилася недокінченої. Скільки не намагався письменник дописати її самотужки, справа не йшло, поки через вісім років надійшло хоча б Голос не надиктував продовження і закінчення притчі.
Цю версію появи "Чайки" повідомив сам Річард Бах. Відповідаючи стосовно питань численних читачів, як розшифрувати сенс повісті, він говорив, додати до написаному щось може, бо, на відміну романів, в "Чайці" йому належить ні рядки.
Таке пояснення походження притчі влаштовувало далеко ще не всіх. Його обвинуватили у саморекламі, у спробі набити собі кишеню. Сьогодні ж ставлення до потойбічним світам змінилося. Часом не тільки притчі, а й цілі "Євангелія", передані землянам інопланетянами, стали масовим явищем.
Річард Бах народивсяОук Парку в 1936 року. Американець Річард Бах єпра-пра-…-правнуком великого композитора Йоганна Себастьяна Баха. У 1956 року вчиться у Каліфорнійському Державному Університеті Лонг Біч.Областью її інтересів було всього, що пов'язане з літаками. Його за консультантом іпилота-каскадера зйомки фільму з його книзі.
Хоча авіація була його справжньої пристрастю, вона завжди мріяв писати. Ще старших класах з його вчителів допоміг йому усвідомити свій потенціал. В нього завжди була ідея про птаху, котра мріє пройти крізь стіну з обмежень й заборон. Вона перетворювалася на книжку "Чайка Джонатан Лівінгстон".
Це повість про майбутнє безмежній, досконалої життя, шлях у яку лежить через запаморочливі важкі польоти...
Насправді чайки не розумнішими людей. Як можна і люди, вони піклуються лише про годівлю, як і, вони хочуть витати в хмарах і цілі мають дуже й дужеприземленние. Крила, дають чайці, начебто, незаперечну перевагу перед людиною, використовуються нею тільки тому, щоб піднятися сталася на кілька жалюгідних футів від поверхні води. А вищою, і зайве! Що злетиш, важче буде розгледіти дрібнурибешку. І, тим довше доведеться до неї спускатися. До того ж, навколо багато одноплемінників, й у чомусь піклується саме про своєму власному черево. Трохи загавишся — хтось неодмінно потягне видобуток прямісінько з-під дзьоба.
«Але віддалік від усіх, далеко від рибальського судна і зажадав від берега сам робила свої тренувальні польоти чайка під назвою Джонатан Лівінгстон». І дуже навіть, що він, злетівши на сто футів до неба, опустив перетинчасті лапи, підняв дзьоб, витягнув вперед вигнуті дугою крильця і, долаючи біль, намагався утримати їх нинішнього становищі, витягнуті вперед крила знижували швидкість, і він летів так повільно, що вітер ледь шепотів в нього над вухом, а океан під нею здавався нерухомим, він примружив очі й весь звернувся до одне-єдине бажання: ось він затримав дихання і він трохи... трохи... однією дюйм... збільшив вигин крил, пера кошлалися, він втратив швидкість і впав». Він знову злетів, для нього був прикро так поступово вдалося домогтися, що міг парити як орел, у своїй не втрачати багато зусиль і енергії. І коли його вигнали з Зграї, він продовжував тренуватися, вважаючи, що він зможе повернутися, і навчити своїх колег всьому, і він сам навчився.
Багато російські читачі відразу почали критикуватиДжонатана-чайку і Річарда Баха. «Але хто дав право вирішити окремо взятому птаху долю всієї Зграї?» (обговорення з інтернет сайту читачів). Також багато хто вважає, що голос лише вигадка.
У насправді, як відрізнити голоси від Голоси?
"Існує лише одне істинний закон, той, який допомагає стати вільним. Іншого немає".
Насправді Голос чув як Бах, Голос чули і корилися Йому Сократ, Магомет, Жанна Д'Арк, Пушкін... Не чи тому все скоєне і написане цими людьми відбито в образах незрівнянної краси.
Я вважаючи, що немає інший книжки відповідає стосовно питан
Объяснение: це не мой ответ
Арион родился в Мемфинах и был «несравненным кифаредом», то есть выдающимся музыкантом, играющим на кифаре. Он создал жанр дифирамба и обучил его исполнению хор в большом городе Коринфе. Большую часть своей жизни он прожил в Коринфе, а затем решил отплыть в Италию и Сикелию, то есть Сицилию. С богатством он решил возвратиться в Коринф и в городе Таранте сел на коринфский корабль. Но корабельщики решили его ограбить и предложили ему самому прыгнуть в море. Арион решил погибнуть с честью, надел полный наряд певца, спел и сам прыгнул в море. Он его вынес дельфин.
Я думаю, что Арион хотел спеть в полном наряде певца, чтобы показать корабельщикам, что он не испугался их угроз, что для него важнее не богатство, которое он нажил, а его искусство певца. Он хотел, чтобы корабельщики поняли, что они лишают жизни не богатого человека, а лучшего в то время музыканта. Может быть, он надеялся, что боги придут ему на и не захотят гибели такого искусного музыканта.
3. Почему это произведение называется легендой?
Это повествование называется легендой, потому что оно записано Геродотом на основе устного предания, существовавшего в Коринфе и на острове Лесбос. Повествование рассказывает о реальных людях. Как фантастика может восприниматься сказочное обогащение Ариона в Италии и Сикелии и его дельфином.
Подготовьте устные иллюстрации к легенде Арионе.
К этой легенде можно нарисовать такую иллюстрацию: греческий корабль, где на носу собрались корабельщики, а на корме с кифарой в руках стоит Арион. Или нарисовать дельфина, который несёт на спине человека в костюме певца.
В книге H.A. Куна есть легенды и мифы.
Мифы посвящены богам (Зевсу, Гере, Аполлону, Артемиде, Афине Палладе, Гермесу, Дионису, Пану и другим) и героям (Персею, Гераклу, Тесею, Орфею и другим).
Из легендарных сказаний состоит древнегреческий эпос: цикл об аргонавтах, Троянский цикл, Одиссея, сказания об Агамемноне и сыне его Оресте, Фиванский цикл.
2)Вакула красив, силен, добр, полон неисчерпаемой энергии и молодого задора. Он обладает чистым сердцем, цельностью натуры и красотой чувств. Он верен своему долгу, своим обещаниям, обладает упорством в достижении цели. Препятствия, которые возникают на его пути, не останавливают его, а наоборот, заставляют проявлять большую находчивость и инициативу, смелость и решительность.
3)Один мой знакомый говорит, что Гоголя нужно читать по словам. Трудно с ним не согласиться. Особенно, перечитывая эту чудесную сказку. В ней каждое слово на своем месте, каждое участвует в создании волшебной, волнующей картины зимней украинской ночи, когда мир замер в ожидании великого праздника, а люди и всяческая сказочная нечисть веселятся от души.
Этой ночью обычная деревенская баба - мать кузнеца - проявляет свою ведьмовскую сущность, летает на метле, с чертом дружится-любится, прочих же кавалеров по угольным мешкам распихивает, а некоторых еще и попарно. И пусть последнее деяние ничего ведьмовского в себе не содержит - надо же бедной женщине репутацию блюсти свою и поздних визитеров - так ярко проявиться оно может только в предпраздничную волшебную ночь. В другое время и месяц неуместно ярок, да и вряд ли все разом сойдутся на одном пороге.
Этой ночью обычный деревенский кузнец может прокатиться верхом на черте и к самой царице в столицу слетать, чтобы добыть черевички для любимой. В иное время где же он черта возьмет, да и кто же его к царице пустит. Дворец царский не шинок чай.
И, конечно, только этой ночью капризная надменная красавица может вдруг проникнутся искренним чувством любви в обычному, хотя и очень славному парню. И станет это началом их общего счастья.
В сочельник люди невольно живут ожиданием чуда. И Гоголь нам это чудо дарит. Если в Диканьке могло произойти столько волшебных вещей, то почему же у нас не может? У нас тоже и Солохи, и черти, и красавицы Оксаны имеются. С Вакулами, правда, проблема может быть. Редко такие рыцари среди простых людей встречаются. Но чудо на то и чудо, чтобы невозможное свершиться могло.
Замечательная вещь. Много раз перечитывала ее с упоением. Гоголь сумел передать настоящую сказочную атмосферу, в которой хорошо, уютно и весело. Читать всем!