Причини формування просвітницької ідеології на німецьких землях:
-зміна старої, феодальної ідеології на філософів, соціологів, економістів, літераторів нового століття Просвітництва, які пропагували ідеї "волі, рівності, братерства". Вони підготовували панування класичних форм розвинутого буржуазного суспільства;
- зміна умов життя під впливом розкладу феодальних і утвердження капіталістичних виробничих відносин;
- поширенню нових віянь Просвітництва сприяло інтенсивне культурне життя провінцій Німеччини. Монархи дрібних держав, не маючи можливості затвердити свій авторитет великодержавними методами, прагнули прославитися меценатством. Пошана, якою була оточена в Німеччині французька культура, також сприяла проникненню просвітительських ідей;
- Просвітництво у Німеччині полягало у тім, що воно нерідко одержувало імпульси з боку правлячих верхів. У Пруссії ініціатором публічного обговорення його проблем виступив сам король Фрідріх Великий. Не без старання влади однієї з характерних рис німецького Просвітництва став його переважно теоретичний характер. Однак у його активі числилися і практичні справи.У результаті була розширена мережа початкових шкіл і створена система професійного навчання ремеслам, сільському господарству, торгівлі і державній службі.
Направление «Война и мир» — одновременно и самое простое, и самое сложное. Простое — потому, что темы, которые могут попасться на итоговом сочинении, здесь наиболее предсказуемы, а для того, чтобы привести аргумент, не требуется знание каких-либо других художественных произведений. А сложное — потому что «Война и мир» как-никак роман-эпопея, и героев со своими проблемами, душевными терзаниями и непростыми судьбами в нем очень-очень много. Литературоведы, решившие их всех пересчитать, назвали 559 уникальных имён, причём порядка 200 из них — реальные исторические фигуры.
Для того чтобы подготовиться к написанию итогового сочинения по «Войне и миру», нужно, впрочем, не только прочитать все четыре тома романа, но и знать историю создания. Л. Н. Толстой первоначально замышлял совершенно другое произведение — роман «Декабрист», и речь в нём должна была идти о, собственно, декабристе, вернувшемся домой после ссылки в Сибири (этот декабрист, кстати, оказался чем-то похож на Пьера Безухова). Затем классик понял, что в такой работе можно осветить только следствия, но никак не причины того, что произошло на Сенатской площади в 1825 году, и «сдвинул» начало романа в начало 1820-х. Однако и это показалось ему недостаточным, так как восстания, может быть, и не случилось бы, если бы не Отечественная война 1812 года. Но как писать о решающих сражениях с Наполеоном Бонапартом, если не рассмотреть, что незадолго до этого творилось в российском обществе? Ведь это самое общество считало французов кумирами — недаром в салоне Анны Павловны Шерер высокопоставленные гости общаются преимущественно на французском. Поэтому Лев Николаевич снова переработал задумку — и для начала поместил своих героев в декорации 1800-х гг.
Объяснение:
