Юнак цей був мужній на вигляд; тонкий рот і ніжна шкіра свідчили про його молодість. Йому, мабуть, було років сімнадцять. Він був вродливий якоюсь своєрідною, характерною красою.
Худорляве, довгасте обличчя його здавалося вирізьбленим рукою могутнього скульптора. Високе чоло, навислі дуги брів, орлиний ніс, широке підборіддя, запалі щоки з випнутими вилицями надавали його обличчю вираз особливої енергійності й сили. З роками це обличчя, мабуть, стане дуже кістлявим і худим, як у мандрівного рицаря. Але зараз, коли юнак мужнів, коли на його щоках і на підборідді пробивався пушок, суворість обличчя згладжувала якась чарівна ніжність, дитяча невикінченість окремих рис. Теплі чорні очі з ніжним, ще юнацьким виразом теж надавали м’якості його енергійному виглядові. Не кожна жінка покохала б цього юнака: йому далеко було до красуня. Але всі його риси так пашіли життям, так вабили до себе симпатією, красою піднесення та сили, що тутешні дівчата, ці смугляві діти Півдня, певно, задивлялися на нього, коли він жаркими липневими вечорами проходив повз їхні вікна. Мне тоже задали его охарактеризовать на завтра.
Очень много версий славянских мифов насчёт смены времён года. 1-ый миф. Было среди множества богов двое: Яридо и Морена. Ярило олицетворял возрождение и весну, а Морена - смерть и зиму. ( По одной из версий мифа они являлись детьми Перуна. Но во время рождения мальчика ( Ярило) похитил Велес и забрал его в своё царство ( по одной из версий мифом Велес также почитался и богом загробной жизни). Но каждую весну Ярило возвращался в мир живых и праздновал свою свадьбу с Мореной. После сбора урожая Морена убивает своего мужа и тот возвращается в мир мёртвых. Этот миф объясняет циклическую смену времён года. Также за каждое время года отвечало своё божество. Так, за период с 22 декабря по 21 марта почитался бог Хорс. Период с 21 марта по 22 июня был под покровительством бога Ярило. Время с 22 июня по 23 сентября являлось периодом Дажьбога ( Даждьбога). А с 23 сентября по 22 декабря почитался бог Сварог.
Автор использует принцип антитезы, противопоставляя штольца и обломова. в Обломове представлены черты патриархального дворянства, он вобрал в себя черты русского национального характера. а Штольц представляет человека нового времени сломить"обломовщину" и возродить главного героя. Штольц - деятель, но автор не показывает его в конкретной деятельности, а только информирует о ней. Образ Штольца понять образ Обломова,а так же заинтересовывает читателя своей неординарностью и полной противоположностью Обломову. Но, к сожалению, образ Андрея получился неубедительным, т.к. сам автор не встречал таких людей и не знал их. а Образ Ильи Ильича получился очень достоверным.
Худорляве, довгасте обличчя його здавалося вирізьбленим рукою могутнього скульптора. Високе чоло, навислі дуги брів, орлиний ніс, широке підборіддя, запалі щоки з випнутими вилицями надавали його обличчю вираз особливої енергійності й сили. З роками це обличчя, мабуть, стане дуже кістлявим і худим, як у мандрівного рицаря. Але зараз, коли юнак мужнів, коли на його щоках і на підборідді пробивався пушок, суворість обличчя згладжувала якась чарівна ніжність, дитяча невикінченість окремих рис. Теплі чорні очі з ніжним, ще юнацьким виразом теж надавали м’якості його енергійному виглядові. Не кожна жінка покохала б цього юнака: йому далеко було до красуня. Але всі його риси так пашіли життям, так вабили до себе симпатією, красою піднесення та сили, що тутешні дівчата, ці смугляві діти Півдня, певно, задивлялися на нього, коли він жаркими липневими вечорами проходив повз їхні вікна.
Мне тоже задали его охарактеризовать на завтра.