НИЖЕГОЛЕНКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
[1936], письменниця
(До 80-річчя від дня народження)
Треба сили потроїти, треба діяти й жить
Іншим стати опорою і життям дорожить.
Нижеголенко Валентина Михайлівна народилася в с. Дніпрянах Каховського району (тепер смт Новокаховської міськради). Закінчила Херсонське культурно-освітнє училище, працювала в бібліотеці с. Сергіївки Каховського району, з 1986 року - в обласній бібліотеці для дітей. Нижеголенко В.М. керувала дитячим літературним гуртком «Паросток». Друкувалася у центральних періодичних виданнях «Малятко», «Барвинок», «Літературна Украина», «Зірка», а також в місцевих – «Ірина», «Джерела», «Учитель» та інших.
Перша книжка В.М. Нижеголенко «Чому сонечко плаче?» побачила світ у 1996 році.
У багатьох її віршах постає образ рідного краю, дорогої серцю Каховщини, України в цілому.
Тебе, Вкраїно, за рабиню мали,
твої простори вороги топтали.
Тебе віками інші обкрадали,
твоїх людей по світу розганяли…
А ти, росою вмившись ,
нескорена з руйнацій відродилась.
В своїх стремліннях ти не помилилась,
То ж недарма тобою я гордилась.
НИЖЕГОЛЕНКО ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
[1936], письменниця
(До 80-річчя від дня народження)
Треба сили потроїти, треба діяти й жить
Іншим стати опорою і життям дорожить.
Нижеголенко Валентина Михайлівна народилася в с. Дніпрянах Каховського району (тепер смт Новокаховської міськради). Закінчила Херсонське культурно-освітнє училище, працювала в бібліотеці с. Сергіївки Каховського району, з 1986 року - в обласній бібліотеці для дітей. Нижеголенко В.М. керувала дитячим літературним гуртком «Паросток». Друкувалася у центральних періодичних виданнях «Малятко», «Барвинок», «Літературна Украина», «Зірка», а також в місцевих – «Ірина», «Джерела», «Учитель» та інших.
Перша книжка В.М. Нижеголенко «Чому сонечко плаче?» побачила світ у 1996 році.
У багатьох її віршах постає образ рідного краю, дорогої серцю Каховщини, України в цілому.
Тебе, Вкраїно, за рабиню мали,
твої простори вороги топтали.
Тебе віками інші обкрадали,
твоїх людей по світу розганяли…
А ти, росою вмившись ,
нескорена з руйнацій відродилась.
В своїх стремліннях ти не помилилась,
То ж недарма тобою я гордилась.
Объяснение:
Сколько бы я не становился старше, русские сказки не перестают радовать и привлекать меня. Ведь сказка — кладезь мудрости многих поколений людей и народного юмора.
В сказочной форме нам рассказывают о важных вещах. Например, в сказках о животных звери действуют как люди. Хитрая лиса обманывает серого волка и выпутывается из любой ситуации, как человек-пройдоха. В сказке «Бобовое зернышко» петушка всем миром. И это учит держаться вместе, дружить и выручать друг друга. А сказка о коте, дрозде и петухе учит думать о последствиях и поддаваться на заманчивые обещания.
Больше всего я люблю народные волшебные сказки. Их храбрые герои попадают в удивительные приключения. Обычно это Иван-царевич или Иван-дурак, который не только смелый, но и имеет доброе сердце. Например, в сказке «Василиса Прекрасная», Ивану -царевичу орел, заяц, селезень, рак, которых он и не убил на охоте.
Сказка учит хорошему, напоминает законы жизни. В сказке «Иван-коровий сын» самый простой парень оказывается самым умным. В итоге именно он побеждает змеев и своих друзей: царевича и крестьянского сына. А сказки «Морозко» и «Крошечка-Хаврошечка» учат быть добрыми, скромными и трудолюбивыми.
Обожаю я сказку «Летучий корабль». Тут доброе сердце Ивана-дурака привлекает к нему необычных людей-волшебников: Скорохода, Морозко, Объедайло, Слушало, Стрельца и других. Каждый из них оказывается полезен потом. Их дружба побеждает все козни царя. Они остужают раскаленную баню, где хотел сжечь их царь, приносят с края света живую воду. В итоге все вместе они женят Ивана на царевне.
Я думаю, что в любом возрасте полезно читать сказки, хоть в сотый раз, и вспоминать мудрость, которую русский народ за много веков накопил в своей памяти.