І. Походження Данте, його освіта. (Данте Аліґ'єрі народився у Флоренції в травні 1265 року. Він належав до старовинного і шляхетного роду. Данте одержав поверхову та недостатню освіту, яку розширив тільки завдяки наполегливій роботі в зрілому віці. З юних літ був утягнений у кипуче життя Флоренції, де не вщухало політичне суперництво двох партій: гвельфів і гібелінів.)
ІІ. Розвиток творчого таланту Данте.
1. Суспільна діяльність Данте. (У двадцять чотири роки Данте взяв участь у воєнних діях — битва при Кампальдіні та Пізі. З 1300 року виконує відповідальні дипломатичні доручення, бере активну участь у політиці і громадському житті Флоренції.)
2. Вигнання Данте з рідного міста. (Причина вигнання — активна політична діяльність на стороні прихильників імператора — гібелінів. Заочно засуджений на смерть.)
3. Поневіряння Данте. (Протягом 20 років Данте поневірявся Італією. Останні роки провів у Вероні і Равенні. Тіло Данте й нині спочиває в Равенні, незважаючи на всі спроби Флоренції повернути його прах.)
4. Кохання до юної Беатріче. (За визнанням Данте, це тремтливе і шляхетне кохання було поштовхом до пробудження в ньому поета. Поетичним документом цієї любові стала автобіографічна повість "Нове життя".)
5. Творча спадщина Данте. (Поетичну славу Данте принесла повість "Нове життя". Найвеличніший твір Данте, вершина його творчості — поема "Божественна комедія". Поема задумана як "видения" — мандрівка поета потойбічним світом, і включає три частини: "Пекло", "Чистилище" і "Рай".)
ІІІ. Данте — найвидатніший поет Італії. (Данте — останній поет середньовіччя й водночас перший поет нового часу. Він був мислителем, ученим, політиком. Сучасники цінували якості Данте не менше, а іноді й більше, ніж його поезію.)
1.Эпиграф к третьей главе: Она была девушка, она была влюблена.
взят из поэмы Мальфилатра “Нарцисс, или Остров Венеры”.
Поэма повествует о любви нимфы (по-гречески: дева, невеста) Эхо к Нарциссу, который влюблен в самого себя.
Аналогия с Татьяной и Онегиным очевидна.
2.Татьяна, любимая героиня Пушкина, не случайно он пишет: " … Я так люблю Татьяну милую мою".
Поэт с большой теплотой рисует образ Татьяны, подчеркивает отсутствие необычайных, из ряда вон выходящих черт. Но героиня в то же время удивительно поэтична и привлекательна.
И Онегин сразу же оценил ее незаурядность, ее возвышенно - романтическую натуру и был немало удивлен тем, что поэт - романтик Ленский ничего этого не замечает и отдает свое предпочтение куда более земной и обыкновенной младшей сестре.
Когда б я был, как ты, поэт
В чертах у Ольги жизни нет
Точь-в-точь в Вандиковой мадонне
Кругла, красна лицом она,
Как эта глупая луна
На этом глупом небосклоне.
Он признался, что если бы был поэтом, выбрал бы Татьяну.
"Этому охлажденному, равнодушному человеку, - писал Белинский - стоило одного или двух невнимательных взглядов, чтобы понять разницу между обоими сестрами, - тогда как пламенному, восторженному Ленскому и в голову не входило, что его возлюбленная была совсем не идеальное и поэтическое создание, а просто хорошенькая и простая девочка, которая совсем не стоила того, чтобы за нее рисковать и убивать приятеля или самому быть убитым".
3.Весь внутренний мир Татьяны заключался в жажде любви; ничто другое не говорило в ее душе; ум ее спал… Она мечтает о человеке, который внес бы в ее жизнь высокое духовное содержание. Такого человека, как ей показалось, она нашла в Онегине.
4.Татьяна воспитывалась под сильным влиянием няни, крепостной крестьянки.
Именно няне героиня поверяет свою сердечную тайну, передавая письмо для Онегина. О няне она с грустью вспоминает в Петербурге. Но какова же судьба Филипьевны? Тот же самый брак без любви:
"Да как же ты венчалась, няня? "-
Так, видно, Бог велел. Мой Ваня
Моложе был меня, мой свет,
А было мне тринадцать лет.
Недели две ходила сваха
К моей родне, и наконец
Благословил меня отец.
Я горько плакала со страха,
Мне с плачем косу расплели,
Да с пеньем в церковь повели.
Безусловно, крестьянская девушка здесь лишена свободы выбора, в отличие от Татьяны. Но сама ситуация брака, восприятие ее повторяются в судьбе Татьяны. Нянино "Так, видно, Бог велел" становится Татьяниным :"Но я другому отдана; Я буду век ему верна"