Объяснение
Стислий переказ, виклад змісту
Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
Фраза — «и крестьянки любить умеют». Сентименталисты, в отличие от классицистов, отдавали предпочтение культу чувства перед культом разума. При этом они утверждали внесословную ценность человека, его высокие нравственные качества. Эта ключевая фраза у Карамзина дает новый взгляд на проблему социального неравенства. Различия в социальном и имущественном положении еще не свидетельствуют о превосходстве одного сословия над другим. Высокими нравственными ценностями обладали отец и мать Лизы, сама она много трудилась. Автор подробно описывает развитие ее любовного чувства от зарождения до отчаяния. Для Лизы потеря любви равносильна потере жизни. Идея повести сосредоточена в приведенной нами фразе, которая стала формулой сентиментальной литературы.
Немаловажна для понимания авторской позиции и манера изъяснения чувств, которая свойственна главной героине повести: по своей лексике, по понятиям и представлениям она ничем не отличается от выражения чувств образованной барышни. В. И. Коровин объясняет это тем, что «художественное задание Карамзина отчасти и состояло в том, чтобы приблизить чувства крестьянки к чувствам образованной барышни и тем самым стереть различия в содержании и формах душевных переживаний».
Объяснение:
могучая родина
чудесная родина
любимая родина
славная родина
единственная родина
великая родина