Відповідь:
На мій погляд такий життєвий урок і дуже важливий дав Славці його батько, коли розповів йому про "максимальне навантаження", про міру відповідальності кожного з нас за свої вчинки.
Пояснення:
цитата:
— Бачиш, сину… Ти чув про максимальне навантаження? У цього, — тато кивнув на стілець, де сидів перед тим Комарин, — у цього максимум дуже незначний. Максимальне навантаження — справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил… Пхинькає він, як немовля, ходить п’яний і всіх запевняє — не винен. Боїться, слимак поганий! Відповідальності боїться, а не того, що людина… Так, синку, максимальне навантаження — така штука…
А тепер хлопець став свідком важкої, серйозної розмови дорослих людей і відчув себе приналежним до світу, де ніхто не має права легковажно, безвідповідально і безрозсудливо ставитися до життя. Міркував над отим максимальним навантаженням, про яке говорив тато після відвідин Комарина, по— іншому оцінював, співставляв і зважував слова та вчинки. Несподівано дрібниця могла набрати значного змісту, а те, що досі здавалося важливим, ставало тільки додатком до чогось найголовнішого, чого Славко, може, досі ще й не осягнув..
Счастье - это отсутствие несчастья.
Матильда с юных лет не знала, что такое счастье. Больше того: красавица Матильда была несчастна. "Она страдала непрестанно, так как чувствовала себя рожденной для изящной жизни, для самой утонченной роскоши. Она страдала от бедности своего жилья, от убожества голых стен, просиженных стульев, полинявших занавесок". Матильда мечтала о роскоши, а её муж был всего-навсего мелким чиновником. И вдруг они получают приглашение на бал в министерстве. А Матильда не рада: ей нечего надеть, нет украшений, нового платья. Муж отдал ей четыреста франков - все свои накопления. Она заказала платье. Но без украшений идти стыдно. И Матильда обратилась к своей богатой подруге Луизе. Ушла она от подруги с взятым на этот вечер жемчужным ожерельем.
На балу Матильда была лучше всех. Это было то, о чем она мечтала, что составляло её счастье. Но наступило утро, бал был кончен. Придя домой, она не увидела на себе прекрасного ожерелья. Оно было потеряно.
Это было страшное несчастье, которое определило всю дальнейшую жизнь Матильды и её мужа. Чтобы купить такое ожерелье, Матильде пришлось узнать "страшную жизнь бедняков". Она выплатила долг только через десять лет. И лишь потом узнала, что ожерелье было фальшивым.
" Что было бы, если бы она не потеряла ожерелья? Кто знает? Кто знает? Как изменчива и капризна жизнь! Как мало нужно для того, чтобы или погубить человека".