Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.
Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Художні засоби «Гей, нові Колумби й Магеллани»
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/v-simonenko-gey-novi-kolumbi-y-magellani-analiz
Объяснение:
надіюсь до
Внезапно увидев, как страшна реальность и как коварна любовь, Мария утрачивает смысл жизни — и вместе с ним разум.
Она появляется в финале поэмы,чтобы поневоле произнести страшный и личный приговор Мазепе, после этого ей остается совершить последний переход — в вечное пространство народной памяти.