С каким зверем ты ассоциируешь друга? Как зовут твоего друга? Как хорошо вы общаетесь? Много времени ли вы проводите вместе? Сколько лет? Есть ли у вас прозвища? Какое у него? Какое у тебя? Хорошо ли вы дружите? Со скольки лет дружите? Необходимо ли всегда патокать другу? Пользуется ли он тобой? Много ссоритесь? Как долго общаетесь? Часто ли видитесь? Доверяешь ли ты другу? Доверяет ли он тебе? Чем увлекается твой друг? Какие слова ты бы сказал как комплимент другу? Какие бы нет? Много ли ты знаешь о своём друге? Хранишь его секреты? Сколько секретов знаешь? Есть ли желание их рассказать кому нибудь? Всегда ли вы дружны? Твой друг тебя бросал в трудной ситуации? Он тебе друг?
Марко Кропивницький "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" Цитата:О к с а н а. (не слуха її). Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна; що ваш отець був простий міщанин і вас вчив на мідні гроші. Чого ж тепер ви так пишаєтесь? Одначе... що ж це таке я плещу? Чи воно ж до речі? Я не ти зовсім хотіла сказати... (Подумала). Що ж таке я хотіла? Хіба те, що ваш син любив мене, що вашого сина і я любила...
Минулося? Справді минулося? А я наважилась було у однім слові вимовити перед вами усю мою душу, усю мою печаль... Хотіла сказати таке слово, у котрім ви побачили б, як у дзеркалі, всі мої муки, всі рани мого серця!.. «Мертвого з гроба не вертають...» І ви так спокійно і тоді б сказали цю приказку, коли б побачили у труні свого єдиного сина?.. А я вже лежу у труні! А моє серце — його серце, моя душа — його душа, моє життя — його життя. Він помер задля мене, і я вже наполовину мертва!.. І все ж таки ані іскорки жалю у ваших очах?.. Пані!.. Я кохала вашого сина!.. У його коханні я кохала увесь мир божий. Він був моєю думкою, моєю молитвою, моїм світом. Одняли його у мене!.. Одняли не душогуби, а люди з янгольською душею!.. Ох, страшно ж мені, страшно!.. Серце моє, чи є ти в грудях, чи нема? Я не чую тебе!.. Жаль?.. Вам жаль мене?.. Ха-ха-ха! Не треба, не треба мені вашого жалю! Ні, ні, я вас зоби-дила, я вас зневажила... Простіть мене!.. Я сама не знаю, що кажу... Скажіть, промовте ще раз: «Мені жаль тебе!» Ха-ха-ха! «Мені жаль тебе!» Вмирай, серце!.. Сліпніть, очі!.. Глухніть, мої вуха! Це не материна мова!..
