Про плідність напрямку адаптацій літературних творів для кіноіндустрії навряд чи варто вкотре говорити. Найкращий аргумент на користь такої тези – афіші кінотеатрів усього світу в останні роки. Режисери експериментують з візуалізації літературних сюжетів, сценаристи працюють із літературними джерелами – і персонажі літературної класики та сучасних бестселерів оживають на екранах у часом очікуваних, а часом і в досить контроверсійних іпостасях. І хай би якою недоречною тут не видавалась одвічна суперечка про те, чи книжка краща, незмінним і важливим лишається одне: ті, хто не чув про книжку до перегляду фільму, після нього з великою ймовірністю знайдуть і прочитають її, а її палкі фанати викуплять найкращі місця в кінозалах задовго до прем’єри екранізації. Щоб точно знати – краща чи ні.
З українським кінематографом в цьому сенсі ситуація дещо не така однозначна. Кіноіндустрія налагоджена не настільки добре, щоб одразу ставити на кіноконвеєр українські бестселери, а авторам навіть найкращого сценарію екранізації класики української літератури доведеться пройти всі кола бюрократичного пекла – і в результаті покривати різницю між бюджетом стрічки та державним фінансуванням власними силами. В умовах такого непевного балансування між темами і форматами, які точно виявляться якщо не прибутковими, то хоча б дозволять «вийти в нуль», і тими, які прагнуть втілювати сучасні українські режисери, існує і вимір кіноадаптацій творів українських письменників. Втім, останнім часом ці тенденції починають змінюватися, і причиною тому – не лише нові умови кіноринку, а й вихід творів сучасних українських письменників на ширші літературні ринки.
Объяснение:
Сделав из пса человека,профессор получил двуногое существо,со множеством человеческих пороков.Шариков не унаследовал доброту,доверчивость и преданность собаки,он впитал в себя всё худшее от вора Клима Чугункина-порочную тягу к пьянству,нежелание трудиться,сквернословие и хамства,ненависть к богатым.Чем больше он становился человеком,тем больше негативные качества развивались в Шарикове.Поддержка домкома усугубила пороки Полиграф Полиграфовича-появилось рвение к власти,желанию командовать,при этом ничего не делая,зато считаться начальником.Люди перестали быть значимыми для него,главное-это "бумажка",а не человек.Необразованность,"узколобие" вышло на первый план,Шариков стал чуть ли не гордиться свей "серостью",зато это роднило его с большинством,делало его сильным и значимым,пусть даже только в собственных глазах.Грубость стала привычной для общения,Шариков намеренно обижал и хамил домочадцам,появилась вседозволенность,распущенность.
А главное,из ненависти к богатым,чувство переросло в ненависть ко всем людям,что сделало его сердце "собачьим"жестоким,безразличным,бесчувственным.
Так, хотя он и порицает русский народ за пьянство, но убеждается в неизбежности этого зла: выслушав Якима, и сам предлаг ает ему выпить («Якиму Веретенников / Два шкалика поднес»). Видя неподдельное внимание со стороны разумного барина, и «крестьяне открываются / Миляге по душе». Среди предполагаемых прототипов В. фольклористы и этнографы Павел Якушкин и Павел Рыбников, деятели демократического движения 1860-х гг. Своей фамилией персонаж обязан, возможно, журналисту П. Ф. Веретенникову, несколько лет подряд посещавшему Нижегородскую ярмарку и публиковавшему отчеты о ней в «Московских ведомостях».