Объяснение:
Деньги являются неотъемлемой частью современной жизни. Мы сталкиваемся с ними во всех сферах жизни ежедневно. А для многих людей деньги могут составлять одну из основных ценностей жизни. Деньги играют различные роли в экономике и социальной жизни. В своем эссе я постараюсь рассмотреть роль денег в современном обществе именно как роль социокультурного феномена. Деньги формируют универсальные связи между людьми и предметным миром, сами не обладая никакой качественной определенностью, «самые удаленные друг от друга вещи находят в них общую основу и вступают в контакт друг с другом» — пишет Г. Зиммель. Как давно были написаны эти слова, но сейчас они не менее актуальны. Представьте, современный мир без денег, без какой-либо валюты. Возможно ли такое общество? ответ очевиден, конечно, нет.
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод.
Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль».
Рассказ о путешествии странников в поисках счастливого позволили автору населить страницы поэмы бесчисленным множеством персонажей. На своем пути семеро мужиков встречают крестьян-пахарей, бывших дворовых, мастеровых, солдат, скоморохов, старообрядцев, мелких торговцев-коробейников, странников-богомольцев и других людей из народа. И каждый из этих персонажей- живой человек, наделенный своеобразными, только ему присущими чертами.
Некрасов в своей поэме рисует и отдельных представителей народа, и массовые сцены. Мы видим толпу крестьян, и в этой толпе мелькают выразительные лица, чьи-то голоса выделяются в нестройном, многоголосом хоре.