Перебрав множество произведений А.С. Пушкина, я случайно наткнулась на стихотворение «Не дай мне бог сойти с ума…», и меня сразу привлекло яркое и эмоциональное начало, обращающее на себя внимание читателя.
В этом стихотворении, кажущемся простым и понятным и понятным, как и многие другие творения великого классика, легко можно увидеть переживания творца, истинного, свободного разумом поэта – переживания и мечты о свободе. А во времена написания этого стихотворения свобода мысли и слова строжайше наказывалась обществом и властью. Известны и случаи из истории, когда свободомыслящий человек объявлялся сумасшедшим, как, например, П.Я. Чаадаев, с которым А.С. Пушкин был лично знаком; Чаадаев был первым, кого в России объявили сумасшедшим по политическим причинам. Возможно, именно этот случай вдохновил Пушкина к созданию этого стихотворения. Также в год, когда это стихотворение было написано, автор находился в Петербурге, под жестким контролем властей, и можно предположить, что в этот момент его творчество выражало безысходность и бессилие в борьбе с царизмом.
Вольность слова А.С. Пушкин в этом стихотворении сравнивает со свободой физической: он резво пускается в темный лес, заслушивается волн, полон счастья, глядит в пустые небеса, он сравнивает себя с вихрем, ломающим леса и разрывающим поля. Мне кажется, что в этой фразе, в этом сравнении автор сопоставляет стихотворство, наносящее удары по самодержавию, с ураганом, неистовым и сокрушительным, в своей силе не осознающем опасности.
А опасность эта есть, и очень серьезная, ведь, как мы знаем из биографии Пушкина, власти, недовольные его стихами, всегда находили заставить замолчать, — ссылкой ли, унизительными ли приказами…
Вчені не даремно, завжди радіючи своїми відкриттями, в той же час страждали, побоюючись, що плоди їхньої роботи, з одного боку, покращуючи, полегшуючи мирне життя людей, з іншого боку, можуть бути використані з метою винищення людей, шантажу, погроз.
Так було часто. Відкриття радіоактивності призвело до створення ядерної зброї, привівши людство до межі самознищення. Але, володіючи неабияким розумом, хіба людина не може намітити і здійснити позбавлення від всяких воєн назавжди, позбутися від різних видів насильства, захоплення чужого? Я припускаю, що може. Людина може, якщо захоче, перебороти в собі тваринні інстинкти, свій егоїзм. У ньому закладено відразу до вбивства собі подібного. Це доводиться тим, що його нудить, нудить, коли йому в перший раз доводиться вбивати іншу людину.
Я добре уявляю (врахувавши і власний досвід), повне страждань і поневірянь життя мирного населення у воєнний і повоєнний час. Але чому людство досі не вгамується?». Чому треба зазіхати на чужі багатства, вдаватися до сили зброї при всяких образи, непорозуміння?
Людині під силу приборкати свої «звірині « інстинкти, переламати себе. Переробити себе в кращу сторону. Але як багато треба для цього зробити! Але іншого виходу немає. Паліїв, винуватців, призвідників, організаторів, натхненників війни чекає доля піти разом з жертвами війни в інший світ. І, може бути, нікому буде навіть проклинати їх!
Якщо Ти існуєш. Боже, вислухай наші молитви! Третя світова війна не припустима! Вона може стати кінцем людства! Нікому не треба мовчати! Врозуми, Господи, нерозумних дітей твоїх!
Про боротьбу за мир, постійної, невщухаючої ні на хвилину, нікому ніколи не слід забувати!
Потрібно не зменшувати свої зусилля, а все більше і більше їх збільшувати. Як це зробити?. Моя особиста думка: в своїй душі потрібно зміцнити віру в людину, в її розум, в те, що він не зайде за смертоносну межу. Самим треба продумувати, що можна і потрібно робити! Треба, треба відмовитися від алкоголю, наркотиків, тютюну, шкідливих звичок. Ми повинні бути дуже сильними, здоровими, розумними. Необхідно всіляко зміцнювати Батьківщину, працювати, не покладаючи рук, любити людей!
Постійно заявляй, де тільки можна, де буде корисно про нашому і своєму прагненні до миру, клейми презирством всякого роду паліїв, міцно дай їм по руках!
