Объяснение:
Платов «…надо бы подвергнуть ее русским пересмотром в Туле или Сестербеке, не могут ли наши мастера сего превзойти, чтобы англичане над русскими не предвозвышались». «Сиди, — говорит, — здесь до самого Петербурга вроде пубеля, — ты мне за всех ответишь» . «А Платов им вместо ответа показал кулак — такой страшный, бугровый и весь изрубленный, кое-как сросся — и, погрозивши, говорит: Вот вам тугамент!» «…выбежал на подъезд, словил левшу за волосы и начал туда-сюда трепать так, что клочья полетели». «Платов ему сто рублей дал и говорит: Прости меня, братец, что я тебя за волосья отодрал». Николай Павлович «Государь Николай Павлович был в своих русских людях очень уверенный». «…Я на своих надеюсь, что они никого не хуже. Они моего слова не проронят и что-нибудь сделают». «Я знаю, что мои меня не могут обманывать. Тут что-нибудь сверх понятия сделано». «…Государь и тут своей веры не потерял; а только сказал: Привести сейчас ко мне сюда этого оружейника». «— Видите, я лучше всех знал, что мои русские меня не обманут. Глядите , ведь они, шельмы, аглицкую блоху на подковы подковали! »
Батьком письменника був поляк, засланий у Сибір за участь у повстанні.
Справжнє прізвище Олександра Гріна — Гриневський.
Читати юний Олександр навчився вже в 6 років, почавши з творів Джонатана Свіфта про Гулівера. Любов до літератури про пригоди і морські подорожі в незвідані землі залишилася з ним назавжди.
Під час навчання в училищі однокашники прозвали Олександра прізвиськом «Грін», просто скоротивши його прізвище.
Олександр Грін був важким підлітком, і за проблеми з поведінкою його навіть погрожували відрахувати з училища. У підсумку так і сталося, а приводом послужив написаний ним образливий вірш, спрямований проти його вчителів.
У 15 років мати Гріна померла, а батько незабаром одружився заново. Не зумівши налагодити стосунки з мачухою, юний письменник оселився окремо від сім’ї.
У дитинстві Олександр Грін намагався втекти з дому, щоб найнятися матросом на який-небудь корабель і по в далекі краї.
