Образ и характеристика Дины в рассказе "Кавказский пленник" Толстого Девочка Дина - это дочь "черного" татарина. Этот татарин держит у себя в плену офицера Жилина (главного героя): "...Черный понял, засмеялся, выглянул в дверь, кликнул кого то: «Дина!».." Возраст Дины - около 13 лет: "...лет тринадцати..." О внешности Дины известно следующее: "...Прибежала девочка – тоненькая, худенькая, лет тринадцати и лицом на черного похожа. Видно, что дочь. Тоже – глаза черные, светлые и лицом красивая. Одета в рубаху длинную, синюю, с широкими рукавами и без пояса. На полах, на груди и на рукавах оторочено красным. На ногах штаны и башмачки, а на башмачках другие, с высокими каблуками, на шее монисто , все из русских полтинников. Голова непокрытая, коса черная, и в косе лента, а на ленте привешаны бляхи и рубль серебряный..." "...Глазенки так и блестят, как звездочки..." "...над самою ямой, как у кошки, у Дины глаза в темноте светятся..." "...Села на коленочки, начала выворачивать. Да ручонки тонкие, как прутики, ничего силы нет..." "...побежала на гору, как козочка прыгает. Только в темноте, слышно – монисты в косе по спине побрякивают..." Пленный офицер Жилин мастерит кукол для Дины. Дина с удовольствием играет с этими куклами. Так Дина и Жилин становятся друзьями: "...Что давно не бывала? А я тебе игрушек наделал. На вот!.." "...Хозяйская дочь Динка увидала куклу, позвала татарок. Составили кувшины, смотрят, смеются. Жилин снял куклу, подает им <...> Подбежала Дина, оглянулась, схватила куклу и убежала. Наутро смотрит, на зорьке Дина вышла на порог с куклой. А куклу уж лоскутками красными убрала и качает, как ребенка, сама по своему прибаюкивает..." Дина чувствует жалость к пленному Жилину. Она носит ему еду в тайне от всех: "...И с тех пор стала она ему каждый день, крадучи, молока носить <...> лепешки ему тайком принашивала. А то раз резал хозяин барана, – так она ему кусок баранины принесла в рукаве. Бросит и убежит..." "...Вдруг прямо ему на коленки лепешка упала, другая, и черешни посыпались. Поглядел кверху, а там Дина..." "...Вынула из рукава две сырные лепешки, бросила ему..." Однажды Дина узнает, что Жилина хотят убить. Она предупреждает Жилина об этом: "...Иван, тебя убить хотят <...> Отец, ему старики велят, а мне тебя жалко..." Жилин просит Дину ему выбраться из ямы. Он просит ее принести палку: "...А коли тебе меня жалко, так ты мне палку длинную принеси <...> Дина Динушка, принеси!.." Дина Жилину сбежать из плена, когда дома почти никого нет: "...Уехали все, только двое дома..." "...глянул кверху – шест длинный в тот край ямы тыкается. Потыкался, спускаться стал, ползет в яму. Обрадовался Жилин, схватил рукой, спустил; шест здоровый..." Дина Жилину отцепить камень, прикрепленный к его ноге. У Дины не получается и она плачет из-за этого: "...Бросила камень, заплакала..." Дина - добрая, умная и смелая девочка. Она Жилину несмотря на то, что отец может ее наказать за это: "...Стал уже Жилин дремать, думает: «Побоится девка говорит, – умница. Кто тебе без меня кукол делать будет? – И погладил ее по голове..." Жилин очень благодарен Дине за ее На прощание он говорит Дине, что будет помнить ее всю жизнь: "...Прощай, – говорит, – Динушка. Век тебя помнить буду..." Расставаясь с Жилиным, Дина плачет. Вероятно, ей жалко терять такого доброго друга. Кроме того, она, вероятно, боится, что Жилина поймают и накажут за побег: "...Как заплачет Дина, закрылась руками..."
Байки Мітяя» — російськомовний 20-серійний телесеріал 2012 року, знятий в Україні.
Після виходу на телебаченні, він був названий найуспішнішим серіалом тижня (6 — 12 лютого 2012 року)[6].
Сюжет
Кожна серія серіалу являє собою окремий фільм, пов'язує всі двадцять серій тільки головний персонаж Мітяй. Мітяй — простий сільський житель, сусід Івана та Валентини Будько з серіалу «Свати», кожен раз він потрапляє в нову історію. Мітяй постане перед глядачами в нових образах, таких як пожежний і співак[7].
Всього Микола Добринін втілив близько 60 образів[5].
Объяснение:
Ба́сня — жанр дидактической литературы: короткий рассказ в стихах или прозе с прямо сформулированным моральным выводом, придающим рассказу аллегорический смысл. В конце или в начале басни содержится краткое нравоучительное заключение — так называемая мораль. Действующими лицами обычно выступают животные, растения, вещи. В басне высмеиваются пороки людей.
Басня — один из древнейших литературных жанров. В Древней Греции был знаменит Эзоп (VI—V века до нашей эры), писавший басни в прозе. В Риме — Федр (I век нашей эры). В Индии сборник басен «Панчатантра» относится к III веку. Виднейшим баснописцем нового времени был французский поэт Жан Лафонтен (XVII век).
В России развитие жанра басни относится к середине XVIII — началу XIX веков и связано с именами А. П. Сумарокова, И. И. Хемницера, А. Е. Измайлова, И. И. Дмитриева, хотя первые опыты стихотворных басен были ещё в XVII веке у Симеона Полоцкого и в первой половине XVIII века у А. Д. Кантемира, В. К. Тредиаковского. В русской поэзии вырабатывается басенный вольный стих, передающий интонации непринуждённого и лукавого сказа.
Басни И. А. Крылова с их реалистической живостью, здравомысленным юмором и превосходным языком знаменовали расцвет этого жанра в России. В советское время приобрели популярность басни Демьяна Бедного, Сергея Михалкова и другие.
Объяснение:
Доля Івана Мазепи привернула увагу багатьох видатних митців доби романтизму, а європейські та російські поети суттєво розійшлись в оцінках гетьмана.
Про нього писали Вольтер і Байрон, Гюго і Словацький, його образ відтворювали Жеріко й Делакруа.
Як Марко Вовчок зваблювала Тургенєва і що було з Жулем Верном
Бунтар-денді: про боротьбу, коханок і Україну в житті Маяковського
Могутній володар спромігся відродити й розбудувати розтерзану війнами країну, мечем і мудрістю завоювати славу й повагу.
Наприкінці життя - зазнав трагічної поразки і закономірно став культовим героєм романтичної епохи.
Попри те, що в житті гетьмана й так не бракувало неймовірних, карколомних зиґзаґів, злетів і падінь, його біографію ще й прикрасили барвистими вигадками.
Мазепа Байрона
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Мазепа Пушкіна
Історію завжди пишуть переможці, вони ставлять пам'ятники й карбують меморіальні дошки. Натомість подоланим ніколи не дозволяють розповідати про їхнє минуле.
Тож і про гетьмана Мазепу ми впродовж кількох століть знали лише з російської подачі.
Після збройної поразки гетьмана було затавровано як найпідлішого зрадника та відлучено од церкви. Анафеми Мазепі звучали у тих самих храмах, які він же, щедрий меценат, і збудував, пожертвувавши власні кошти.
Дина-это один из главных персонажей произведения.Именно благодаря Дине Жилин смог сбежать и прожить в плену.она ловкая,умная и красивая.(всё фантазия кончилась :/