То, что произведение Экзюпери является именно сказкой, определяется по сказочным признакам, имеющимся в повести: сказочные персонажи, фантастическое путешествие главного героя, лис разговаривает, роза разговаривает и имеет чувства, принц владеет магией. Прообразом сказки Экзюпери можно считать фольклорную волшебную сказку, в которой прекрасный принц из-за безответной любви уходит из отчего дома и странствует в поисках приключений и счастья по бесконечным дорогам. Он стремится снискать себе славу и тем самым покорить неприступное сердце принцессы.
Объяснение:Сказка – это повествовательное, как правило, народно-поэтическое произведение о вымышленных событиях и героях, преимущественно с участием фантастических, волшебных сил.
Сігал написав роман "Історія кохання", коли йому було 32 роки і він викладав класичну літературу в Єльському університеті (США). Спочатку книга не викликала інтересу видавців, і тоді йому запропонували написати кіносценарій. Кіностудія Paramount Pictures за сценарієм Еріка Сігала випустила фільм "Історія кохання". Коли розпочинались зйомки фільму, кіностудія Paramount Pictures запропонувала автору пройти зворотний шлях: переписати сценарій у роман. Книга вийшла з друку у День святого Валентина 14 лютого 1970 року. Історія кохання студента Гарварда і студентки Редкліффа, помираючої у фіналі від лейкемії, відразу привернула до себе увагу. Книга надійшла в продаж до прем'єри фільму, стала бестселером у США і перекладена 33 мовами. Стрічка, головні ролі в якій зіграли Райан О'Ніл і Елі Макгроу, була номінована на сім премій Оскар. Хоча фільм отримав лише одну нагороду - за музику, та історія кохання від часу виходу на екран систематично входить у списки найромантичніших фільмів. Фільм «Історія любові» був лідером прокату 1970 року, отримав п’ять «Золотих глобусів». У 1977 році до читача прийшло продовження «Історії одного кохання» - роман «Історія Олівера» («Oliver's Story»), який також був екранізований
А может ли ученик не сесть за свою любимую парту, на которой знает все отметинки, черточки и рисунки, и поднять усталый взгляд на учителя, начинающего урок? Может ли не взять в руки огрызок белого мела в потрепанной бумажке? А не прикоснуться к зеленой и холодной,как болото доске?
Для меня это повседневные вещи,которые заполняют мой день, и ,собственно говоря, делают его моим днем.