Що таке честь? Що вона значить у житті людини? Чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей?
Честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. Без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. А торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. Я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.
Я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана Журдена — головного героя комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич».
По-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. Згадаймо, наприклад, посвячення пана Журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. Його ніхто не сприймав, як він того хотів. Пан Журден сам із себе зробив посміховисько.
По-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. Так граф Дорант, знаючи, що пан Журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. Граф, як і його дружина мадам Дорімена, зневажав Журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. Журден ніколи не суперечив графові Доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.
Зневажають і дурять Журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. До того ж Журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. Він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.
Отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, Журден втрачає свою честь і гідність. Це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. Мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в Журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.
В фантастической литературе, как и в сказке всё вымышленно. Не знаю, но может конечно ты и читала фантастику. Если читала, то наверняка заметила, что там также все звери могут говорить, там также есть добро и зло, там также есть главные герои, волшебные предметы. Единственное различи между сказкой и фантастикой, наверное то, что в сказке есть тройной повтор, например: в сказке золотая рыбка, дед три раза закидывал невод в море. А в фантастике такого нет. В фантастической литературе всё идёт логически и ничего не повторяется.
В фантастической литературе, как и в сказке всё вымышленно. Не знаю, но может конечно ты и читала фантастику. Если читала, то наверняка заметила, что там также все звери могут говорить, там также есть добро и зло, там также есть главные герои, волшебные предметы. Единственное различи между сказкой и фантастикой, наверное то, что в сказке есть тройной повтор, например: в сказке золотая рыбка, дед три раза закидывал невод в море. А в фантастике такого нет. В фантастической литературе всё идёт логически и ничего не повторяется.
Що таке честь? Що вона значить у житті людини? Чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей?
Честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. Без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. А торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. Я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.
Я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана Журдена — головного героя комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич».
По-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. Згадаймо, наприклад, посвячення пана Журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. Його ніхто не сприймав, як він того хотів. Пан Журден сам із себе зробив посміховисько.
По-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. Так граф Дорант, знаючи, що пан Журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. Граф, як і його дружина мадам Дорімена, зневажав Журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. Журден ніколи не суперечив графові Доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.
Зневажають і дурять Журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. До того ж Журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. Він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.
Отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, Журден втрачає свою честь і гідність. Це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. Мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в Журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.