В этой повести А. С. Пушкин рассказывает историю из жизни обычного станционного смотрителя — Самсона Вырина. Автор описывает его нелегкую судьбу. В любую погоду, не зная отдыха, он вынужден работать и терпеть унижения путешественников, которые всю накопленную злость и досаду вымещают на нем.
Угрозы и ругательства сыплются ему на голову, а он будучи человеком мирным и скромным покорно сносит эти издевательства.
Отрадой смотрителя является его дочь Дуня — красавица и Даже самый гневный постоялец, видя ее, смягчается и начинает вести добрые, задушевные беседы.
Однажды к их станции подъезжает гусар Минский. Он очарован Дуней и притворившись больным проводит несколько дней у них. Собираясь в дорогу, он предлагает подвезти девочку до церкви, Самсон не находя в этом ничего дурного отпускает дочь.
ответ:Видатний український драматург Іван Карпенко-Карий у 1900 році пише одну з своїх найкращих п єс, якій дав коротку, але влучну назву Хазяїн. Критики її охарактеризували, як зла сатира на чоловічу любов до стяжання. В цій п єсі йдеться про багатія мільйонера, який був собі звичайним мужиком холопом, але завдяки різним він злетів майже до небес господніх, став власником великої кількості землі, овець, та інших цінностей.
Автор багато уваги в п єсі приділяє опису головного персонажу. В цьому творі і піде мова про образ Пузиря, а точніше, який він, страшний, чи смішний.
Як відомо по людині можна судити, тільки проаналізувавши її вчинки, так і я, щоб вдало охарактеризувати Пузиря спробую згадати його вчинки по відношенню до інших. Пузир, щоб заробити собі гроші, жорстоко експлуатує селян-робітників, виганяючи їх з землі, щоб вони йшли до нього робити. Завдяки цьому, він багатіє не по днях, а по годинах.
Сама найстрашніша його якість жадоба, від навіть при всьому своє багатстві зазіхає на землі свого друга Золотницького. Через свою жадобу він жалкує білої муки, буряку, картоплі,
щоб зробити пристойний обід своїм робітникам. Пузир економить на всьому, навіть на своїй одежі. Він 30 років ходить в одному кожуху від якого сильно “лоєм тхне”. Не змінюється і халат хазяїна, на всьому страшна економія.
Але для чого все це хазяйство, щоб не користуватися плодами своєї праці? Пузир здатний на все аби збільшити своє матеріальне становище. Він згоджується на обман та шахрайство беручи на випас 12000 чужих овець.
Хазяйське колесо обертається і його не хто не може зупинити, воно задавило багатьох людей, щоб Пузир став багатим. Так для мене Пузир страшний, через всі його вчинки описані вище. Він в усьому вбачає користь. Пузир нічого гарного не може створити для суспільства.
Він не приймає ніякої участі в культурному житті, “Котляревський йому без надобності”, але він робить пожертви на сиріт, і робить це із корисливих цілей, щоб отримати ордена. Одночасно описуючи жорстокість Пузиря, автор сатирично висміює його, а одночасно з ним і весь тодішніх заможних селян, які вилізли із “грязі в князі”. Письменник акцентує увагу читача на такі деталі, як борода, латаний халат, старий кожух, орден, який він повісив на шию і бігав з ним, вихвалявся.
Смішним видався випадок, на полі, коли Пузир побіг за гускою та відбив собі нирки.
Взагалі, автор в своєму творі досяг своєї мети. Йому вдалося показати всі страшні якост збагатілих селян, яка утворилася в ті роки, а водночас висміяти їх. Мораль така, що треба розвиватися всесторонню, якщо ти гарний господар, то повинен допомагати біднішим за себе, збагачувати себе культурно та духовно, не тільки матеріально, чого так не вистачало Пузирю.
Пузир лопнув, але на його місце прийшли нові Ліхтаренко, та Феноген.
Объяснение:Більше не зможу написати
В этот период возникает ряд литературных течений, носящих декадентский, упадочнический характер. При всем различии литературной программы символистов, акмеистов, футуристов, все эти течения объединяла реакционная буржуазная идеология, отражавшая кризис и разложение буржуазного общества накануне пролетарской социалистической революции.
Общими идейно-эстетическими чертами, объединявшими все эти течения, была враждебность их передовым традициям русской классической литературы, стремление противопоставить принципам народности и демократизма в литературе аполитичное, антинародное, анархо-индивидуалистическое «искусство» , литературе реалистической противопоставить эстетско-формалистическое «творчество» .
Традиционной идее познания мира в искусстве символисты противопоставили идею конструирования мира в процессе творчества. От художника требуется не только сверхрациональная чуткость, но тончайшее владение искусством намека: ценность стихотворной речи — в «недосказанности» , «утаенности смысла» . Главным средством передать созерцаемые тайные смыслы и призван был символ.
Преодолевая пристрастие символистов к «сверхреальному» , многозначности и текучести образов, усложненной метафоричности, акмеисты стремились к чувственной пластически-вещной ясности образа и точности, чеканности поэтического слова. Их «земная» поэзия склонна к камерности, эстетизму и поэтизации чувств первозданного человека. Для акмеизма была характерна крайняя аполитичность, полное равнодушие к злободневным проблемам современности.
Основные принципы акмеизма:
— освобождение поэзии от символистских призывов к идеальному, возвращение ей ясности;
— отказ от мистической туманности, принятие земного мира в его многообразии, зримой конкретности, звучности, красочности;
— стремление придать слову определенное, точное значение;
— предметность и четкость образов, отточенность деталей;
— обращение к человеку, к «подлинности» его чувств;
— поэтизация мира первозданных эмоций, первобытно-биологического природного начала;
— перекличка с минувшими литературными эпохами, широчайшие эстетические ассоциации, «тоска по мировой культуре» .
В отличие от акмеизма, футуризм как течение в отечественной поэзии возник отнюдь не в России. Это явление целиком привнесенное с Запада, где оно зародилось и было теоретически обосновано. Футуристы проповедовали разрушение форм и условностей искусства ради слияния его с ускоренным жизненным процессом XX века. Для них характерно преклонение перед действием, движением, скоростью, силой и агрессией; возвеличивание себя и презрение к слабому; утверждался приоритет силы, упоение войной и разрушением. В этом плане футуризм по своей идеологии был очень близок как правым, так и левым радикалам: анархистам, фашистам, коммунистам, ориентированным на революционное ниспровержение