Автор симпатизирует Дыбакову.
Вот как описан Дыбаков : "высокий, в полувоенном кителе с
рублено прямыми плечами, в пенсне на тонком горбатом носу. Ходил он, заложив руки за спину, выгнувшись, выставив грудь, украшенную накладными карманами".
А вот так описан шкилетник: "оборванец — костяк в изношенной, слишком просторной коже. Он лежал на толченом кирпиче, положив коричневый череп на грязные костяшки рук..."
Дыбаков убежден в своей правоте, в правильности своих действий и поступков, его речь спокойна, он держится с достоинством, он правдиво отвечает на трудные вопросы шкилетника.
Шкилетник всего лишь мелкий собственник, не подняться над личным ради общественного, а Дыбаков служит высокой цели и ради своих убеждений готов жертвовать людьми.
У шкилетника нет имени и фамилии, автор называет его просто "доходяга", но всё же он относится к шкилетнику с долей сочувствия, как к человеку, умирающему от голода.
Я вважаю, що жанр детективу є та завжди буде популярним, бо він цікавий. Сюжет детективу дінамічний і у ньому завжди є загадка: кто скоїв злочин. Читач ототожнює себе з детективом, який розкриває злочин. Тому читач певною мірою стає детективом сам, а це цікаво і вимагає певного розуму і логіки. Тому я не погоджуюся з тими, хто вважає детектив "низьким" жанром. Як то кажуть, усі жанри гарні, окрім нудного.
У цьому жанрі працювали і працюють багато талановитих письменників. Деякі твори цього жанру вважаються класикою - наприклад, блискучі детективи Жоржа Сіменона, Агати Крісті, не кажучи вже про цикл про Шерлока Холмса Артура Конан Дойла.
До того ж, читаючи детектив, людина відпочиває. І цей вид відпочинку не гірший, ніж від інших занять, а часто і кращий. Тому я вважаю, що детективи завжди будуть популярними.
