Объяснение:На околиці малесенького містечка в старий, занедбаний садок, у садку стоїть старий будиночок, а в ньому мешкає Пеппі Довгапанчоха. Їй дев'ять років, і мешкає вона там сама-самісінька. Нема в неї ані мами, ані тата. І, власне, це й добре, бо ніхто їй не каже йти спати саме тоді, коли в найбільшому розпалі гра, і ніхто не силує пити риб'ячий жир, коли хочеться з'їсти цукерок.
Колись у Пеппі був тато, і вона його страх як любила, і мама, звичайно, теж була, але так давно, що Пеппі не пам'ятає її. Мама померла ще тоді, як Пеппі була маленька, лежала в колисці й так верещала, що ніхто не міг витримати того вереску. Пеппі гадає, що її мама тепер на небі й дивиться на свою доню крізь дірочку. Тому вона часто махає мамі рукою і каже:
— Не бійся! Я не пропаду!
Тата свого Пеппі ще не забула. Він був капітаном і плавав по широкому морі. Пеппі теж плавала разом з ним, аж поки одного разу під час бурі велика хвиля забрала його з палуби, і він зник. Але Пеппі була впевнена, що колись він повернеться. Вона не вірила, що тато втонув. Вона вважала, що він поплив на острів, де живе повно негрів, став їхнім королем і тепер ходить собі серед них із золотою короною на голові.
— Моя мама — ангел, а мій тато — негритянський король! Не всі діти мають таких гарних батьків, — любила похвалитися Пеппі. — А тільки-но мій тато збудує корабель, він припливе по мене, і я стану негритянською принцесою. Гей-гоп, ото буде життя!
Рассказ Чехова «Человек в футляре» повествует историю учителя древнегреческого языка – Беликова, жившего в постоянном ужасе перед многообразием и яркостью бытия, опасающегося как-бы чего недоброго не вышло и державшего в страхе весь город своей несокрушимой мещанской тупостью. И только смерть, пришедшая от случая, не вписывающегося в рамки его представлений о жизни, примиряет его с окружающей действительностью.
В рассказе «Крыжовник» говорится о человеке, который всю свою жизнь подчинил материальной идее – венцом его желаний стала усадьба с кустами крыжовника. По дороге к своей мечте, к счастью, нельзя растерять все человеческое внутри себя, а наслаждаясь достигнутым – не забывать и о тех, у кого радостей жизненных нет.
Трогательный рассказ «О Любви» передает историю двух людей, которые полюбили друг друга, но не нашли в себе сил пойти против законов общества и быть вместе, хотя, казалось, были созданы друг для друга. Долгие годы тянутся их мучения, не заканчиваясь ничем, кроме обоюдных страданий. Это рассказ том, что жить необходимо сердцем, а не разумом.
В рассказе «Ионыч» Чеховым описывается трагическая деградация личности под влиянием среды. Стоя на жизненном перепутье, молодой, талантливый и энергичный врач Старцев делает выбор в пользу спокойной и сытой жизни, теряя возвышенные идеалы юности. Не в силах следовать своей любви и чувствам, он начинает стесняться их, находить неуместными и неудобными.
Старцев становится апатичным обывателем, накапливающим капитал, жиреющим физически и морально. Презирая жизнь городского общества, он, тем не менее, втягивается в нее, впадая в духовную спячку и не желая мешать этому спокойному и тоскливому разложению.
Объяснение:
