Возможно речь идет о повести "Детство", то судьба Алеши печальна. Рано остался без родителей. Сначала умер от холеры отец, вынуждены были вернуться с матерью к ее родителям. Вскоре мать уехала, оставив Алешу на попечение бабушки и деда. Позже повторно вышла замуж, отчим проиграл все деньги в карты, и материно приданное. Семья стала жить в нужде и нищете, вскоре мать от плохого питания и стрессов заболела и скончалась от туберкулеза. Алеша остался с бабушкой и дедом. Бабушка, чтобы содержать внуков, начала ходить на поденку. Вскоре тоже умерла. После кончины бабушки дед сказал: "Ну, Лескей, не медаль ты на шее у меня, ступай-ко ты в люди." И подросток-Алексей пошел с люди, т. е. работать.
Пошук істини завжди хвилював талановитого вченого. Йому не цікаво було читати книги. Він хотів більшого. Фауст жадав зрозуміти сутність природи і, врешті-решт, вирішив, що він нікчемний і дуже мало знає в цьому світі. Продавши душу дияволові, Фауст помандрував з ним по світах, потрапляючи в різні халепи і відчуваючи солодкий запах гріхопадіння. Він зрозімів просту істину: людина завжди терпить випробування та нужду, а щастя людське - лише виключення з правил. Він чекає смерть зі смутком. Але єдине радує Фауста: корисні плоди його праці залишуть світ на цьому світі. Зрозумівши все, що він накоїв та покаявшись, його душа потрапляє в рай.
МОЙ ОТЗЫВ ОБ ЭТОЙ СКАЗКЕ ТАКОВ ЗАЧЕМ ЗАГАДЫВАТЬ ЖЕНИЯ КОГДА У ТЕБЯ И ТАК ВСЕ ХОРОШО НО ЕСЛИ ТЕБЕ ПРИДОСТАВИЛСЯ ТАКОЙ ШАНС ТО НЕЛЬЗЯ ИСПОЛЬЗОВАТЬ ЕГО ПО ПУСТЯКАМ