Характеристика образа Гамлета с использованием цитатного материала. Для Гамлета, жизнь которого была гармоничной в семье любящих родителей, среди верных университетских друзей, все перевернулось вместе со смертью отца и событиями, которые состоялись после этого. Призрак отца призывает Гамлета к мести. Мир открылся перед ним во всем своем трагизме, превратив беззаботного юношу в страдающего философа. Душа юного принца в сомнениях. Теперь он болезненно воспринимает то, что кругом звучат слова, которые на самом деле прикрывают вранье. Повсюду амбиции, тщеславие, желание не быть, а казаться. Лишь Гамлету вранье чуждо.
Гамлет перестает верить кому-нибудь. Родной дядя оказался убийцей отца, а мать вышла замуж за убийцу, недавние друзья Розенкранц и Гильденстерн оказались предателями. Даже чистая наивная Офелия становится невольным оружием в руках своего отца Полония, оружием, направленным против Гамлета. В этой ситуации он не знает, кому может довериться. Гамлет - один против мира зла. Вокруг почти все привыкли кривить душой, лицемерить, врать, «казаться» , прикрываться словами. Гамлет хочет разорвать эту лживую оболочку слов, узнать, что за ней.
Окружение воспринимает его как странного, непонятного и даже опасного для себя - “нормальных” людей, которые привыкли жить во вранье. Так рождается версия о сумасшествии принца. Гамлет поддерживает такое утверждение, ведь его сумасшествие - это возможность говорить правду.
На самом деле Гамлет умный, широко просвещенный. Его натура глубокая, тонкая, артистичная, а язык остроумный и парадоксальная: “И заприте меня хотя и в ореховую шкаралупку, я и там буду считать себя властителем беспредельности”. Гамлет - философ, который стремится понять сущность вещей.
О себе он говорит: “Сам я человек довольно таки порядочный, а то могу себя предъявить обвинение в стольких грехах, что и зачем только меня мать родила? ! Я весьма гордый, мстительный, самолюбивый. У меня в распоряжении больше грехов, чем мыслей, чтобы их обдумать, мечтаний, чтобы их воплотить, времени, чтобы их осуществить. Все мы прохиндеи несусветные”.
“Быть или не быть” - знаменитый гамлетовский вопрос Мир людей ужасен. И сама жизнь сплетена из фальши, вранья, жестокости. Что же делать? Умереть - Заснут, не более. И знать, что кончится Сердечная боль и тысяча забот… Умереть Заснуть. Может, и видеть сновидения? ”
Что за гранью земного бытия? Как вести себя относительно вселенского зла? Есть два пути. Первый - смириться со злом как с неотвратимостью:
Мириться легче нам с известным бедствием, Чем к неизвестному спешить.
Другой путь - пренебрегая все препятствия, вступить в борьбу со злом. Гамлет выбирает другой путь - восстать, вооружиться, победить.
Смерть Гамлета стала началом его бессмертия. Этот образ интересный не только театральным деятелям. Сегодня мы можем говорить о Гамлете в поэзии, живописи, киноискусстве…
Большой поэтический дар Шекспира затачивал пусть самые острые этические конфликты, скрытые в самой природе человеческих отношений. Проблемы, которые нарушил драматург в своих произведениях, воспринимаются и переосмысливаются
Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
