Олівер Баррет навчається в Гарварді й має в навчальному закладі практично найкращу успішність. Походить він з дуже заможної сім’ї аристократів. Він любить ходити до бібліотеки Редкліффського коледжу, де і знайомиться зі своєю майбутньою дружиною — Дженніфер Кавіллері. Дівчина з простої родини переселенців, навчається в Редкліффському коледжі. Не зважаючи на абсолютно різний соціальний статус, ці двоє молодих людей стають парою.
Коли навчання в коледжі лишилося позаду, закохані приймають рішення взяти шлюб, хоча батько Олівера не дає благословення на такий союз. Він ставить синові ультиматум: якщо він одружиться, то не отримає жодних коштів від нього. Син зробив, як вважав за потрібне.
Весільна церемонія скромна, проте повна тепла, веселощів та кохання. Не маючи ніякого фінансового підґрунтя для майбутнього життя, молодята працюють на різній, зовсім не престижній, роботі.
Дженні влаштовується викладати до приватної школи, але заробітна плата там невисока. Живуть чоловік та жінка в убогій квартирці, яка є їм доступною за коштами. Вони відмовляють собі абсолютно в усьому, проте їхні стосунки стають все міцнішими, а кохання тільки розпалюється.
Після отримання диплома Олівер отримує багато пропозицій щодо працевлаштування, оскільки він один з трьох найкращих студентів навчального закладу. Та кілька за на роботу він відхиляє, оскільки шукає місце, на якому відразу буде отримувати гідну зарплатню, аби забезпечити безбідне життя для Дженні. Він починає працювати в хорошій юридичній конторі в місті Нью-Йорк. Життя налагоджується, любов між чоловіком та жінкою ще більш зміцніла. Вони вже готові до народження дитини та мріють про маленького сина, та Дженні не вдається завагітніти. Вони звертаються до лікарів, аби дізнатися причину цього. Чоловік та жінка проходять обстеження, і Олівера повідомляють, що його дружина має невиліковні форму лейкемії й невдовзі помре.
Олівер послухав пораду медиків та робив вигляд, що нічого не сталося, не повідомляючи Дженні про її стан, проте скоро її самопочуття погіршилося і їй все розповіли. Часу лишилося зовсім мало…
Для полегшення стану хворої дружини Олівер просить грошей у батька, з яким багато часу не спілкувався. Проте він не каже правду про те, на які цілі взяв кошти. Вже перебуваючи на лікарняному ліжку, жінка обговорює зі своїм батьком процедуру поховання. Потім залишається наодинці з чоловіком та звертається до нього з проханням налагодити стосунки з батьком, а ще бути з нею до останньої миті та не винуватити себе в тому, що має статися і неодмінно станеться…
Коли батько Олівера зрозумів для чого його син брав у нього гроші, то відразу вирушив у Нью-Йорк. Він приїхав відразу після смерті Дженні. В лікарняних стінах батько та син помирилися.
Говорят, у кошки 9 жизней
Но не всем кошкам случается прожить хоть одну в свое удовольствие.
Я кот.Много имен мне случилось иметь.
Родился я пятым котенком в теплой уютной квартире.Через некоторое время моих сестер и братьев забрали в другие семьи.Меня тоже.Я недолго у них жил.Вскоре моя семья куда-то уехала, и я остался один.Больше я их не видел.
Теперь я стал уличным котом.Когда было тепло я ел то, что находил в месте, которое люди называют Однажды меня и еще одного кота покусала крыса.Я выжил, он нет.
Бороться со смертью приходилось часто.Чужие коты, собаки, крысы, машины.Люди тоже были добрыми не всегда.
Зимой многие коты грелись в подвалах людских домов.
Однажды, я вышел размять лапы на улицу, а когда вернулся увидел, что все ходы и выходы были запечатаны.
Крики замурованных котов до сих пор снятся мне в кошмарах.
Вскоре меня подобрала одна девушка.Сначала я был груб с нею, кусался и царапался, думая что она хочет причинить мне зло, но потом я понял, что ошибался.Она дала мне то, что так было мне нужно: теплую постилку, вкусную еду...Любовь и заботу.
Мне повезло.Это случается не с каждым.Я хочу чтобы люди трепетнее относились не только к нам, но и ко всем животным.