У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).
Объяснение:
Баллада В. Жуковского "Светлана" - относится к эпохе романтизма в литературе. Поэтому он основана на народных преданиях, приметах, гаданиях; содержит свадебные и подблюдные песни, а сама героиня - "исключительная героиня в исключительных обстоятельствах" - восстаёт против зла, явившегося к ней в страшном сне, в образе жениха-мертвеца.
Грань между явью и сном стерта. И этот факт усиливает таинственное, мистическое восприятие произведения. А появление мертвого жениха приводит в ужас не только героиню.
Однако это оптимистическое произведение, которое стоит особняком в творчестве Жуковского, так как баллада кончается счастливой развязкой (обычно балладам свойственен трагический финал); ее фантастика снимается тем, что вмешательство потусторонних сил – явление мертвого жениха – оказывается сном.
Конец баллады жизнерадостен. По мнению В. Жуковского, человек не только должен проявлять покорность и смирение, он все же создан для счастья:
О! не знай сих страшных снов
Ты, моя Светлана…
В этом и смысл баллады.
И именно так автор относится к Светлане.
А если ещё учесть, что она была написана в 1812 году, во время Отечественной войны, - то становится понятно, почему эта баллада была так любима современниками, которые считали её истинно русской!
Продажность людей, их готовность унижаться, подлизываться ради своей должности, денег. Отсутствие чести. Я б даже сказала глупость и жадность.