Розповідь ведеться від першої особи – дівчини-старшокласниці, імені не вказано
Щоденник, дописаний з уяви
НАСАМПЕРЕД
Зараз Школярка уже студентка, живе у Данії і вчиться на піарника з екологічних проблем. Дівчина мусить підробляти в одній приватній фірмі, щоб згодом в ній же й мати пристойну посаду.
Колись бабуся привчала її до щоденника, мотивуючи це тим, що дівчина повинна розвивати писемний стиль. Школярці не дуже хотілося записувати ввечері пісні шкільні події, але бабусю не слухатися було неможливо, бо вона завжди мала рацію.
Зараз, знайшовши того щоденника серед своїх перших поетичних спроб, конспектів і шкільних творів, дівчина мало не ревіла. Їй надоїли студентські вечірки, легкі наркотики і подорожі автостопом. Тепер вона гортає сторінки своїх записів і наповнює їх призабутими відчуттями…
ПОЧАТОК ВЕРЕСНЯ
Одного понеділка у дівчини з класною керівничкою стається конфлікт. Вчительці не подобаються негритянські кіски дівчини, а Школярка каже, що вона не долар, щоб усім подобатися. І тут почалося… Вчителька згадала про Школярчину маму, яка вже 6 років працює в Греції: "Твоя мама там заробляє гроші, а ми тут за копійки вчимо таких сиромудрих, як ти! І ніякої подяки!.." Дівчина знала, що мамі там нелегко. Вона доглядала стару пані, яка щоранку купалася в морі за будь-якої погоди. Мама мусила плавати зі старою і застудила нирки.
Объяснение:
Воть
Внешность четырёхлетней девочки автор описывает трогательно, с любовью: “грязное личико, обрамленное белокурыми волосами и сверкавшее на меня детски‑любопытными голубыми глазами…”. Подробно описывая грустный недетский взгляд Маруси, автор отмечает блеск в глазах, нездоровый румянец, бледность. Маруся больна, она похожа на цветок, которому не хватает солнца. По словам брата, “серый камень высасывает жизнь” из Маруси. Подземелье – дом, в котором вынуждены жить дети, действительно, лишает девочку здоровья, а постоянный голод – не даёт шанса на выздоровление.
