Мне очень нравится стихотворение М. Ю. Лермонтова «Парус». Может быть, потому, что я живу далеко от моря. Лермонтовские строчки как будто переносят меня на морской берег. И я слышу рокот волн, которые с шипением набегают на берег, захватывают прибрежные камешки и стремительно откатываются. Воздух насыщен запахом водорослей, каких-то южных растений. Сквозь рокот волн я слышу крики чаек...
Я представляю, что и Лермонтов тоже смотрел на море. Может, он сравнивал чаек с парусами, а может, парус ему казался крылом гигантской чайки? Он был неравнодушен к парусу, потому и начал стихотворение словами: «Белеет парус одинокий в тумане моря голубом...» Я видел голубой туман над морем на картинах знаменитого художника Айвазовского. В его картинах, как и в лермонтовском «Парусе», «играют волны — ветер свищет, и мачта гнется и скрыпит...» Есть у художника на его полотнах и «струя светлей лазури», и «луч солнца золотой», и, конечно же, мятежный парус. Лермонтов пишет: «Увы! — он счастия не ищет и не от счастия бежит!»
На думку видатного українського філософа й мислителя Григорія Сковороди, кожна людина має займатись тією справою, до якої вона має потяг і схильність. Тоді її діяльність принесе не тільки особисте задоволення, але й суспільну користь. Забезпення кожного громадянина можливістю займатись улюбленою справою - ось у чому секрет процвітаючого суспільства. Особливо актуальним це питання є для молоді, адже найважливішою подією у житті є вибір майбутньої професії.
Тож як не помилитися? Як вибрати ту справу, якій буде присвячена більша частина життя? Як не переплутати шепіт серця з наполегливими порадами розуму, що керується зовсім іншими мотивами - престижністю, рівнем заробітної плати, очікуваннями рідних та знайомих тощо? Як передбачити, чи не перетвориться обрана професія на вічний обов'язок, на важкий тягар, нести який не стане сил? Адже така помилка оцінюється у кращому випадку в кілька змарнованих років. У гіршому - людина буде нещасною все життя, рахуючи дні до відпустки чи вихідних, ненавидячи своїх колег і клієнтів, зневажаючи себе саму, - позбававши себе радості "сродної праці", а можливо - і заподіявши ненавмисної шкоди іншим через власну байдужість чи непридатність до обраної справи.
Але якщо вибір зроблено правильно, робота перетвориться на цікаве хобі, на улюблене заняття, у якому людина завжди буде прагнути сягнути вершини. Той, що з радістю виконує свій суспільний обов'язок, не працює, а насолоджується життям. Тож перш ніж остаточно вирішити, чому присвятити свою працю й зусилля, слід запитати себе: що мені подобається? що мені цікаво? що я міг би робити постійно, отримуючи при цьому задоволення? І найголовніше - що у мене добре виходить? на якому місці у суспільстві я буду найбільш корисним? Адже, за словами Г.Сковороди, "найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил", а "розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник".
