За основу «Балади про Схід і Захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської Індії. Місцевий «абрек» на ім’я Камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін та Камалем. Він наздогнав Камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. Однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. Усе закінчилося досить мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. Переповідаючи цю реальну подію. Р. Кіплінг насичив її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. Па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом: “Захід є Захід, а Схід є Схід, їм не зійтися вдвох. Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог: Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, Як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів” Дослівно перша фраза балади перекладається так: «Захід є Захід, а Схід є Схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча Захід і Схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися Й зблизитися духовно.
Облако ключевых слов
климаграмма, Конфуций, романс щелкун, станковый, лось, пилильщик, Планета Античность блохи медведь История, декабрист, музыка, Моцарт, Берлинская стена, гидросфера, Демократия, Государственная Третьяковская галерея, Большой театр, микроскоп, неделя, мост, Легион, кисть, А.А. Фет, Сервировка, торговля, Москва, пчелы, картины, крестьяне, созвездие, Ф.М. Достоевский, Евгений Онегин, головоногие, Бородино, просвещенный абсолютизм, профессии, Пищевод, Древняя Русь, мебель, осень, сова, историческая личность.
Литературная сказка – жанр художественной литературы, в то время как народная сказка – один из фольклорных жанров, особенность которого – устный пересказ.
Литературная сказка может иметь придуманный автором свободный сюжет. В народной сказке сюжетная линия строго подчинена определенной схеме, которой должен придерживаться рассказчик, чтобы сохранить канву повествования.
Система образов в литературной сказке произвольна, в народной – обусловлена традициями и представлениями о добрых и злых силах.
Народная сказка в художественной форме отражает глубинный пласт коллективного сознания и относится к древнейшему виду устного народного творчества. Литературная сказка может продолжать национальные традиции, но является плодом авторского воображения и в жанровом плане близка к современным видам приключенческой и фантастической литературы.