Відомо, що на з самого початку другої світової війни а. де сент-екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням людей до щастя та мудрості. казка а. де сент-екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства. коли читаєш про подорожі маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж в порядок свою планету». для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно. на жаль, далеко не всі мешканці планети земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя маленького принца. наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». життя п’яниці маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. хлопчик йому казав: «і моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. а зорям від тебе нема ніякої користі». від усіх, з ким зустрічався на землі маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. може бути, тому, що він думає не тільки про себе». я впевнений, що якби а. де сент-екзюпері продовжив свою казку і відправив маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.
Человеку нельзя жить без родины, как нельзя жить без сердца. к. паустовский когда человек думает о родине, он вспоминает чаще о своем доме, о месте, где родился. для меня родина – это прежде всего мама и город, в котором я живу. а если человек находится далеко, то вспоминает и о своей стране. это тоже родина. россия, родина, отчизна… у каждого из нас есть малая родина – место, где мы родились, где прошло наше детство. но есть и родина большая – страна, в которой мы живем. понятия большой и малой родины неотделимы друг от друга, ведь, как считал jl леонов, «большой патриотизм начинается с любви к малому – к месту, где ты живешь» . человек не может жить без родины. не зря же говорят: есть разные страны на свете, а родина только одна.с чего же начинается родина? наверное, для каждого родина начинается с чего-то своего. у каждого своя родина. это может быть место, где прошло твое детство. это семья, родные и близкие люди. это мама, которая является самым дорогим человеком на свете. это материнские руки – воплощение нежности. это наши игрушки, сказки, улица, лес, облака в небе и многое-многое другое, из чего складывается наше первое представление о родине, о мире, в котором мы живем. с наши взгляды меняются. но чтобы с нами ни случилось, два слова остаются главными: мама и родина. с чего начинается родина? не сразу человек ответит на этот вопрос. один может вспомнить небо в родном поселке, улицу, уходящую вдаль; серые нити дождя в пасмурный день, нежный стебелек подснежника, землю, заросшую мягкой травой или покрытую пушистым снегом. другой может представить южное небо, изящные кипарисы, благородные пальмы. третий назовет, к примеру, архангельский край, где родился. это тот край, откуда пешком в столицу ушел михаил ломоносов, чтобы потом прославить россию. для льва толстого родина начиналась с ясной поляны, без которой он не мог представить себе россию. навсегда нам будет дорого то место, где мы провели детство. именно в детстве рождается у человека чувство любви к родине. о чем думают люди, говоря «моя родина» ? наверное, не только о местах и впечатлениях, связанных с детством. родина – это необъятные просторы нашей страны: леса, поля, реки, моря, полезные ископаемые. это и люди, которые живут в нашей стране, и язык, который с детства звучит вокруг. это и культура народа, его обычаи, традиции, которые нужно чтить. все то, что когда-то происходило на нашей земле, горести, беды, победы, достижения – все это тоже наша родина. думать о родине – это размышлять о ее прошлом, о наших сегодняшних делах, мечтать о будущем. родина у человека одна. каждому из нас дорог тот уголок на земле, где рос, где стал человеком. каждый, из нас помнит о своей малой родине. наверное, именно с нее начинается родина. с нее начинается любовь к большой родине, которую мы называем патриотизмом.
