Эверли девочка ветра.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
«Книга научила меня всему хорошему, что во мне есть» – примерно так утверждал всю свою жизнь Максим Горький. С этим утверждением в век развития интернета мало кто согласится, но оно все еще остается актуальным для очень многих людей. Итак, чему нас учат книги? Впервые этим вопросом задаются те из школьников, кто испытывает проблемы с пониманием, или запоминанием представленного для их изучения материала по литературе, истории, географии.
Намного проще включить компьютер и получить уже готовую информацию, чем искать ее в книге, анализировать,
пытаться составить собственное мнение о прочитанном. В действительности, простота эта поверхностна. Люди, стремящиеся как можно меньше времени проводить за чтением книг во многом ограничены. Их речь к общению, память, оставляют желать лучшего.
Мир без книг невозможен. Читая книгу, человек узнает много нового и полезного, учится сопереживать главным героям, разбираться в людях, не совершать плохих поступков, отстаивать свои взгляды и убеждения, исходя из их правильности. Только читающий человек умеет мыслить, ни один фильм не заменить книгу, она учит нас жизни даже тогда, когда
жизнь эта уже прожита, или еще только начинается.
Любимые истории, в мир которых мы погружаемся на страницах книги человеку принять правильное решение, стать грамотнее, образованней. Естественно, что повысить собственную эрудированность можно и без книг, но сделать это будет непросто, даже самые интересные передачи и программы снимаются и конструируются на основе какого-либо письменного материала.
Многие люди жалуются на то, что никак не могут найти книгу по душе, потому вовсе перестают читать. Естественно, что найти действительно хорошую книгу сложно, но все же вполне реально. Главное о чем следует помнить при выборе книги – это о возрасте. Так, маленькому ребенку будет неинтересна книга об истории России, а взрослому сказка о «Рыбаке и рыбке». Если книга неинтересна читателю, то какой бы поучительной она не была, сколько бы пользы не приносила, научить чему-то полезному, то есть выполнить свою основную задачу, она не сможет.
"Эвр. Путь к истине"
Конечно не громогласно, но все же. Эвр в древнегреческой мифологии - бог восточного ветра. Он, конечно, был немного своевольным, но сомневаюсь, что девчонка, просидевшая в изоляции из-за своих будет паинькой. У Вергилия вместо современной метафоры «быстрее ветра», часто используется «быстрее Эвра». Ну как-то так.