Мысль семейная» в романе Л. Н. Толстого «Война и мир».
Роман-эпопея «Война и мир» Л. Н. Толстого – это колоссальной глубины произведение, в которой нашел отражение национальный характер русского народа в момент исторический, поистине судьбоносный. Убедительно говорит писатель о том, что все взаимосвязано в этом мире и будущее, война и мир, предательство и подвиг, семья и государство, отцы и дети.
Конечно, в таком эпохальном произведении автор не мог обойти стороной «мысль семейную», ведь семья, как ни банально это звучит, является фундаментом любого государства. Повествуя о судьбах Ростовых, Болконских, Курагиных и многих других русских людей, Толстой рассказывает, как они вместе творили историю России. Так, через малое ему удалось сказать о большом: как семья формирует личность, как передаются традиции из поколения в поколение, как лучшие человеческие качества, корнями уходящие в семью одолевать героям романа жизненные трудности и несчастья.
Истории нескольких дворянских фамилий показаны в произведении, особенно, ярко и объемно.
Вот перед нами Ростовы - типичное русское семейство: добрые, хлебосольные люди, открытые и простые. Толстой явно симпатизирует этому дому, где царит дружественная атмосфера, и все искренне любят друг друга. Семья Ростовых - это Наташа, племянница Соня, Вера, Николай и их родители. Дети в этой семье - естественны, они не совершать дурные поступки, не к расчету. Графская усадьба всегда открыта для гостей, в доме - шумно и весело, ведь радушие хозяев привлекает туда многих. Продолжение http://www.yaklass.ru/materiali?mode=sochi&sochid=5258
Объяснение:
Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тож застережливість одної людини, може багатьох