Звісно, це казка. У житті всього, що сталося з людським дитинчам у Кіплінга, просто не було б. Про це знають вчені. Але ми читаємо книжку не для того, щоб вивчити якісь відомості, а щоб вивчити самих себе. Тому вільні племена джунглів так нагадують людські спільноти. Вільні вовки можуть сунути свої голови у пастку, досить їм сказати, що хтось для них чужий і не дає набити шлунок. Ведмідь Балу не проти, щоб виховувати Жабенятко за до своєї залізної лапи. Нетерпляча пантера Багіра також має недоліки. Та вовки і вчителі Мауглі є його друзями: вони оберігають його від смертельних тек життя, навчають його мистецтва мисливства, навчають головного Закона Джунглів: "Ми однієї крові - ти і я". Через це "люденя" знаходить спільну мову з могутнім Хатхі і коршаком Чілі, навіть з холоднокровним і самітнім Каа. Отже, це вірні друзі, що багато років піклуються про дитинча ворожої і небезпечної породи. Мауглі виріс здоровим, розумним і дужим. Про друзів важко говорити, їх тільки любиш, а любові не висловити словами. Отже, про друзів усе. Та у Мауглі є й вороги. Насамперед, це Шер-хан, через якого людське дитинча опинилося у вовків. Все життя тигр-людожер намагався розправитися з вовчим вихованцем. Ця ворожнеча скінчилася лише зі смертю хижака, яку йому заподіяв розумний і обережний Мауглі. Поруч із Шер-ханом завжди був шакал Табакі, який стежив за людиною-вовком і завжди сповіщав свого пана про місцезнаходження Мауглі. І хоча Табакі ніхто не сприймав як небезпечного супротивника, його боялися, бо саме шакали розносять по джунглях сказ. До того ж він здатний зрадницьки напасти на дитину чи дорослого у найскрутніший для них час. І все ж ненависть із презирством, яку відчувають усі "джунгляни" до поганця, який не соромиться прислуговувати кровожерцю за крихти з його столу, скінчилася зі смертю Шер-хана. Проте ворогами Мауглі були не тільки вже названі мешканці дикого лісу. Є в хащах племена, про яких ніхто не скаже доброго слова. То Бандарлоги, які не мають старійшин і своїх законів. Зрештою, мавпи нікому не заподіяли зла, навіть викрадення людини відбулося, так би мовити, для її слави й користі, але... Натовп, що не має високих цілей і не керований ніким і нічим, не може робити добрих справ, отже є ворогом будь-якого ладу і будь-яких стосунків між живими створіннями первісного лісу. Вони спроможні тільки створити безладдя. Як Шер-хан та руді пси. То ж вони через це також вороги Мауглі. Отака моя розповідь про друзів і ворогів Мауглі.
А.Платонов назвал своё произведение сказкой-былью.Что в нем сказочного и что реального?Приведите примеры.Что делал цветок,что бы не жить печально?как объяснил цветок свою непохожесть на других?Даша вспомнила одну сказку, ее давно рассказывала ей мать. Мать говорила о цветке, который все грустил по своей матери - розе, но плакать он не мог, и только в благоухании проходила его грусть. "Может, это цветок скучает там по своей матери, как я", - подумала Даша. Она пошла в пустырь и увидела около камня тот маленький цветок. Даша никогда еще не видела такого цветка - ни в поле, ни в лесу, ни в книге на картинке, ни в ботаническом саду, нигде. Она села на землю возле цветка и спросила его:
Башмачкин Акакий Акакиевич – главный герой повести. «Маленький человечек с лысинкой на лбу», 50-ти лет. Всю жизнь он служит переписчиком бумаг «в одном департаменте». Там его презирают, коллеги издеваются над этим неприметным, забитым человеком. Б. получает мизерную зарплату, поэтому всю жизнь ходит в заношенной до дыр шинели. Наступает момент, когда ее уже не возможно починить, - нужно шить новую. Расчислив свой «капитал», Б. решается на это. Он начинает экономить, отказывая себе во всем. Б. поддерживает «вечная идея будущей шинели», он даже допускает «дерзкие и отважные мысли», не положить на куницу на воротник? Наконец, герой собирает нужную сумму денег для пошива шинели, и она сшита. С этого момента Б. как будто перерождается. Идя на вечер к своему сослуживцу, чтобы «вспрыснуть» обнову, герой другими глазами смотрит на все окружающее. Все ему кажется прекрасным и удивительным. В гостях он задерживается до 12 часов ночи (впервые в жизни!). На обратном пути героя обворовывают – крадут шинель, которую он успел ощутить «подругой жизни». С этого момента начинается «второй круг ада» для Б. Он ходит по всем инстанциям, пытаясь добиться, чтобы его шинель нашли. Не найдя у пристава, Б. обращается к «одному значительному лицу». Чин и осознание своего положения совершенно сбили этого чиновника с толку. Человеческое начало подавлено в нем бюрократическим гонором несчастного Б. вызывает у чиновника приступ неудержимого гнева. По дороге домой потрясенный Б. заболевает «грудной жабой». Не приходя в себя и проклиная Его Превосходительство, герой умирает. О его смерти узнают лишь на 4-ый день и, не печалясь, тут же заменяют новым исполнителем. Но «жизнь» «маленького человека» на этом не окончилась. Б. превращается в мистического мстителя. По ночам он срывает шинели с чиновников любых рангов и, наконец, добирается до своего обидчика. Только после этого дух Б. успокаивается. Таков итог социально, а вследствие этого, и личностно ничтожной личности, превращенной в функцию.
Звісно, це казка. У житті всього, що сталося з людським дитинчам у Кіплінга, просто не було б. Про це знають вчені. Але ми читаємо книжку не для того, щоб вивчити якісь відомості, а щоб вивчити самих себе.
Тому вільні племена джунглів так нагадують людські спільноти. Вільні вовки можуть сунути свої голови у пастку, досить їм сказати, що хтось для них чужий і не дає набити шлунок. Ведмідь Балу не проти, щоб виховувати Жабенятко за до своєї залізної лапи. Нетерпляча пантера Багіра також має недоліки. Та вовки і вчителі Мауглі є його друзями: вони оберігають його від смертельних тек життя, навчають його мистецтва мисливства, навчають головного Закона Джунглів: "Ми однієї крові - ти і я". Через це "люденя" знаходить спільну мову з могутнім Хатхі і коршаком Чілі, навіть з холоднокровним і самітнім Каа. Отже, це вірні друзі, що багато років піклуються про дитинча ворожої і небезпечної породи. Мауглі виріс здоровим, розумним і дужим. Про друзів важко говорити, їх тільки любиш, а любові не висловити словами. Отже, про друзів усе.
Та у Мауглі є й вороги. Насамперед, це Шер-хан, через якого людське дитинча опинилося у вовків. Все життя тигр-людожер намагався розправитися з вовчим вихованцем. Ця ворожнеча скінчилася лише зі смертю хижака, яку йому заподіяв розумний і обережний Мауглі.
Поруч із Шер-ханом завжди був шакал Табакі, який стежив за людиною-вовком і завжди сповіщав свого пана про місцезнаходження Мауглі. І хоча Табакі ніхто не сприймав як небезпечного супротивника, його боялися, бо саме шакали розносять по джунглях сказ. До того ж він здатний зрадницьки напасти на дитину чи дорослого у найскрутніший для них час. І все ж ненависть із презирством, яку відчувають усі "джунгляни" до поганця, який не соромиться прислуговувати кровожерцю за крихти з його столу, скінчилася зі смертю Шер-хана.
Проте ворогами Мауглі були не тільки вже названі мешканці дикого лісу. Є в хащах племена, про яких ніхто не скаже доброго слова. То Бандарлоги, які не мають старійшин і своїх законів. Зрештою, мавпи нікому не заподіяли зла, навіть викрадення людини відбулося, так би мовити, для її слави й користі, але... Натовп, що не має високих цілей і не керований ніким і нічим, не може робити добрих справ, отже є ворогом будь-якого ладу і будь-яких стосунків між живими створіннями первісного лісу. Вони спроможні тільки створити безладдя. Як Шер-хан та руді пси. То ж вони через це також вороги Мауглі.
Отака моя розповідь про друзів і ворогів Мауглі.