Особливості твору. Леся Українка написала цей твір всього лише за три тижні у місті Кутаїсі, що на Кавказі. Вона тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба.
У листі до матері Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з’явилася в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними». Тому недаремно авторка вводить у свій твір міфічних істот: Мавку, Русалку, Лісовика, Перелесника, Водяника і Потерчат.
Особливості композиції
Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини. Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.
Зав’язка: дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну.
Розвиток дії: з’являється молодиця Килина – втілення бездуховності й моральної обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці – уособленню любові й краси. Коли Лукаш зраджує кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» – «Того, що в скалі сидить».
Кульмінація: розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство.
Розв’язка: Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі разом із привидом Мавки і поступово замерзає з усмішкою на вустах.
Паспорт твору
Жанр – драма-феєрія
Літературний стиль - неоромантизм, модернізм
Рік написання – 1911 р.
Постановка на сцені – 1918 р.
Екранізація – 1961 р.
Події відбуваються в старезному лісі, на Волині, протягом року.
Тема – зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах, краса Полісся
Ідея – нездоланність життя, невмирущість мрії людини, незбагненна сила великого кохання.
Проблематика: духовності людини; пошуку гармонії в житті;
кохання і зради; сімейного життя;
матеріального і духовного; життєвого вибору;
роздвоєння душі; добра і зла;
гармонії людини і природи.
Это был небольшой сухонький старичок, в чёрном длинном одеянии, с рыжей, как золото, бородкой, с птичьим носом и зелёными глазками. «Атмосфера в доме деда царила мрачная» . Он был строгий, жестокий. «Как это пороть? - спросил я.
Все засмеялись, а дед сказал:
- Погоди увидишь… »
Деда боялась вся семья, он быстро входил в ярость, наказывал розгами всех детей в доме, но в нём изредка проглядывает человек добрый. «Вот видишь, я тебе гостинца принёс! Однако не беда, что ты лишнее потерпел, - в зачёт пойдёт!
Ты знай:
когда свой, родной бьёт- это не беда, а наука! Чужому не давайся, а свой ничего! Ты думаешь, меня не били? » Эта доброта быстро исчезала… и не перечь, не то расправа будет розгами. Одна бабушка хорошо знала характер деда и не боялась его, но дед бил бабушку тоже, когда считал, что она лезет не в своё дело. Только к Цыганку старик относился по-другому: кричал на него не так часто и сердито.
«- Золотые руки у Иванка, дуй его горой! Помяните моё слово: не мал человек рачтёт! »
Несмотря на свой жёсткий и жестокий характер, он иногда выглядел, как маленький капризный ребёнок, например, во время болезни.
«- Что мне сахару не даёшь? – капризничал тоном балованного ребёнка спрашивал он бабушку. » Мог быть весёлым, дружески объяснять что-то, шутливо разговаривать. «Наконец он шутливо столкнул меня с кровати. Будет! Держи книжку. Завтра ты мне всю азбуку без ошибок скажешь, и за это я тебе дам пятак. » Когда деду стукнуло восемь десятков лет, он стал ещё более раздражительным, злым, подозрительным, жадным и совсем потерял стыд. «Всё в доме строго делилось: один день обед готовила бабушка из провизии, купленной на её деньги, на другой день провизию покупал дед, и всегда в его дни обеды были хуже: бабушка брала хорошее мясо, а он – требуху. Чай и сахар хранились у каждого отдельно. Даже масло для лампадки перед образом каждый покупал своё, - это после полусотни лет совместного труда!