Iснує безліч літературних творів, які викликають невідворотне бажання поміркувати, задуматися, щоб зробити певні висновки про людське життя, про вічні проблеми і негаразди. Одним із таких видатних творів є повість Миколи Гоголя під назвою «Шинель». У цій повісті Микола Гоголь, який був хорошим соціальним психологом, показує життя так званої маленької людини. У цієЇ людини дуже багато проблем, йому важко, хоч він і не робить ніякого зла тим, хто його оточує. В кінцевому підсумку ми бачимо, що життя цієї людини просто закінчується без будь-якого сенсу. Звичайно, мені дуже сподобалася ця повість. Проблеми, які були тут підняті, є досить складними, але, тим не менш, такі проблеми потрібно піднімати. Головний герой повісті на ім'я Акакій Башмачкін насправді був звичайною людиною, яка мала як слабкі, так і сильні сторони. Bтім, люди, які його оточували, звертали увагу виключно не слабкості. Робили вони це так, ніби ніяких переваг у ціeї людини немає. Хоча вони були: чесність, правильність, стриманість. Так, все це не можна назвати яскраво вираженими перевагами, це скоріше називається відсутністю недоліків. Але це ніяк не робить Акакія злим, він таким ніколи не був і не приносив нікому шкоди або якихось неприємностей.
Пока рыболовы чинили сети, Васютка ходил в лес и собирал кедровые орехи, ведь бригада их очень любили. Однажды Васютка ушёл слишком далеко в лес, он бежал за глухарём. Благо, мама Васютки по обычаям дала ему с собой хлеб и спички. Пробыв в тайге три долгих дня, мальчик наконец выбрался к берегу реки Енисей. Но перед этим, он нашёл небольшое озеро, где жила белая рыба. Когда наконец мальчик попал домой, он показал рыбакам то самое озеро. Вот и привилось название - Васюткино озеро.