Мигель де Сервантес Сааведра (1547-1616) – испанский писатель, прославившийся на весь мир своим романом об увлекательных путешествиях доблестного рыцаря Дон Кихота. У писателя было немало достойных работ, но именно «Хитроумный ...идальго Дон Кихот Ламанчский» вошел в золотой фонд мировой литературы. Биография Мигеля де Сервантеса Сааведры была полна испытаний и лишений, и только любовь к литературе писателю достойно выдержать все удары судьбы.
Объяснение:Это интересные факты по ним составь вопросы
Объяснение:
День народження: 29.09.1547 року
Місце народження: Алкала-де-Енарес пров. Мадрид, Іспанія
Дата смерті: 23.04.1616 року
Мігель де Сервантес вважається творцем нового гумористичного роману, що погубив лицарську романтику.
Іспанський письменник. Датою народження вважається 29 вересня (день святого Мігеля). Народився в сім'ї хірурга, бідного ідальго. Мігель де Сервантес був хрещений 9 жовтня 1547 в Алькала-де-Енарес. У 1570 брав участь у війні проти турків. У морській битві при Лепанто (7 жовтня 1571) Сервантес позбувся лівої руки. При поверненні на батьківщину, був захоплений піратами і проданий в рабство алжирському паші. В неволі Сервантес пробув 5 років. Чотири рази намагався втекти, але всі спроби були невдалими. У 1580 Сервантес був викуплений місіонерами і повернувся в Мадрид, де зайнявся літературною творчістю. Література давала мізерний дохід, що змусило Сервантеса переїхати в Севілью і стати агентом із закупівлі провіанту для флоту. Пізніше Сервантес надходить на службу в якості збирача недоїмок. За 6 років, відданих цивільній службі, (1587-1603) Сервантес тричі опинявся у в'язниці. У 1602 році, під час чергового ув'язнення в севильскую в'язницю, Мігель де Сервантес почав роботу над романом "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський". Успіх роману, що вийшов в світ в 1605, привів до того, що якийсь А. Фернандес де Авельянед опублікував "завершення" історії про Дон Кіхота. Це змусило Сервантеса написати другу частину роману "Дон Кіхот Ламанчський", опубликовынную в 1615 році. Перед смертю Сервантес постригся в ченці, вступивши в Орден терціаріїв. Помер Мігель де Сервантес 23 квітня 1616 в Мадриді. Похований за рахунок братства Ордена терціаріїв. Місце поховання не відоме.
Мігель де Сервантес вважається творцем нового гумористичного роману, що погубив лицарську романтику. Серед творів Сервантеса — сонети, елегії, близько 30 п'єс, роман: "Галатея" (1585; пасторальний роман), "Нумансія" (1588; патріотична трагедія), "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський" (1602-1605 — частина 1, 1615 — частина 2; роман, який включає близько 670 діючих осіб), "Повчальні новели" (1613), "Нові вісім комедій і інтермедій" (1615), "Мандрівки Персилеса і Сихизмунды" (опублікований в 1617; любовно-пригодницький роман); п'єси "Алжирські звичаї", "Велика султанша", "Вдовый шахрай", "Пильний страж", "Суддя по шлюборозлучних справах"; новели "Великодушний шанувальник", "Англійська іспанка", "Бесіда двох собак", "Ринконетс і Кортадильо", "Високошляхетна судомойка", "Циганочка", "Ревнивий эстремадурец", "Ліценціат Видриера"
Витя – главный герой автобиографического рассказа В. П. Астафьева «Конь с розовой гривой», мальчик, рано потерявший мать и живущий с бабушкой и дедушкой в сибирской глубинке. Несмотря на то, что времена были трудные, мальчик был всегда сыт, обут и ухожен, так как бабушка с дедушкой о нем хорошо заботились. Он водил дружбу с соседскими мальчишками, левонтьевскими ребятами. Бабушке это не очень нравилось, так как они были плохо воспитаны, жили несолидно и много хулиганили.
Однажды бабушка отправила его за ягодами, пообещав продать их в городе и купить на эти деньги «пряник конем» с розовой гривой из глазури. Витю эта новость очень обрадовала и он изо всех сил пытался собрать побольше земляники в туесок. Сопровождавшие его левонтьевсние ребята по дороге передрались, съели все свои ягоды и заставили Витю поступить также. Он очень боялся гнева бабушки, но не хотел показаться жадным. В итоге, чтобы себя от гнева бабушки, он по совету ребят накидал в туесок травы и прикрыл единичными ягодами.
На следующее утро бабушка, ничего подозревая, отправилась в город. Тем временем Витя с друзьями отправился рыбачить. Он очень хотел рассказать бабушке правду, но не успел, так как она слишком рано уехала. На реке они увидели лодку бабушки, откуда она грозила ему кулаком. Придя домой, он забился в кладовке и не выходил. Витя сожалел о своем поступке и вспоминал мать, которая тоже однажды отправилась в город с ягодами и утонула в реке. Вскоре пришел дедушка и посоветовал ему поговорить с бабушкой, признаться во всем и просить прощения. Витя так и поступил. Несмотря на то, что она на него злилась, пряничного коня все же купила. Это мальчик запомнил на всю жизнь.