1849-1855 – навчання в Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському.
1856 – приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».
1859 – починає друкуватися спочатку у жанрі романтичної балади, а згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва, описує минулого свого народу.
1861 – після закінчення академії Руданський призначений повітовим лікарем на побережжі Криму
1861–1873 – Руданський працює міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Цікавиться археологією, етнографією, продовжує поетичну творчість, перекладає з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).
1869 – Руданського обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського мирового округу.
21 квітня 1873 – Помер Руданський у Ялті (за старим стилем).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/stepan-rudanskiy-hronologichna-tablitsya
Объяснение:
0
1. Слепцов открывает дверь на веранду.
а) он слышит скрип половицы, звук открывшейся двери;
б) он видит блеск цветных стекло, песок на льду, ледяные сосульки, снежные сугробы; парк вдали
в) он чувствует холод от сильного мороза.
2. Слепцов шагает по тропинке.
а) он видит, как блестит снег, собачьи следы, столбы мостика
б) он вспоминает своего сына
в) он удивляется тому, что он жив.
3. Горе Слепцова: он только что похоронил своего сына.
4. Слепцов сворачивает с тропы
а) он видит замерзшую реку, столбы дыма из труб, церковный крест
б) он слышит, как колют дрова
в) он снимает головной убор и прислоняется к дереву.
Герой пребывает в печали и тоске по умершему сыну. Его душевное состояние тяжелое, его обуревают горе и страдания, тягостные мысли и воспоминания. Поэтому он удивляется, что сам до сих пор жив, что не умер вместо своего маленького сына. Поэтому он и идет по снегу, чтобы увидеть церковный крест.
