Епоха Відродження прийшла на зміну Середньовіччю, надавши потужного імпульсу подальшому розвитку культури. Відродження розпочалося в Італії у XIV ст., а потім поширилося в багатьох країнах Західної і Східної Європи: у Франції, Німеччині, Нідерландах, Польщі (кінець XV — початок XVI ст.), в Англії, Іспанії, Чехії (середина XVI — початок XVII ст.). 2. Чому нова історична доба дістала таку назву? .?. Як гуманісти доби Відродження ставилися до релігії?
2. Яку роль у духовному житті Європи доби Відродження відіграло винайдення книгодрукування?
У середині XV століття німець Йоганн Гутенберг винайшов б друкування книг. Писане слово перестало бути монополією вузького кола багатіїв і стало доступним широкому загалу.
3. Як у мистецтві відбилася закоханість митців Відродження у земне життя?
Нове мистецтво набуло світського життя. В живописі з’являються нові теми, не пов’язані з церквою; малярі залюбки малюють обличчя мирян — містян, учених, людей мистецтва, представників знаті. На зламі XV—XVI ст. жили і творили геніальні італійські художники Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті. В їхньому мистецтві людина постає сповненою почуття власної гідності, гордості. Мотив покори, схиляння перед долею та страждання у них притишується, а то й зовсім зникає.
Зодчі починають дбати про красу не лише церковних, а й звичайних, бюргерських будинків. Похмурі замки середньовіччя поступаються місцем просторим палацам, заповненим повітрям та світлом, прикрашеним розписами та скульптурами. В Парижі в цей час зводиться королівський палац Лувр, в Італії — чудові палаццо римської знаті. Народжується світська музика. В стінах венеціанського собору святого Марка звучить інструментальний концерт, побудований на танцювальних та пісенних мелодіях простого люду.
4. Якою постає людина зі сторінок літературних творів Ренесансу?
У своїх творах письменники Ренесансу, сприйнявши ідеали гуманізму, зображували людину не як грішну і низьку істоту, а як прекрасне і досконале створіння. Особливо це позначилось на жіночих образах. Жінка в цю епоху зображена рівнею з чоловіками, а іноді навіть такою, що перевищує їх. В епоху Ренесансу людина відкрила для себе незнану до цього радість самостійно вирішувати свою долю, ставити перед собою мету і прямувати до неї. На цьому шляху на неї чекала небезпека трагічних помилок. Але відмовитися від цієї свободи людина вже не могла і не хотіла. Трагізм існування — характерна риса європейської культури, що робить її несхожою на культуру Сходу.
5. Яку роль у сонетах Петрарки відіграють описи природи?
У сонетах Петрарки багато пейзажних замальовок, які є тлом до розкриття почуттів ліричного героя Поет благословляє день і рік, коли його навіки сп’янила краса коханої, називає щасливими квіти і трави, що прим’яті слідами чудових ніжок, відмовляється від усієї земної краси, адже кохана назавжди покинула цей світ.
6. Чому «Декамерон» Боккаччо не визнавався його сучасниками?
Читачам, сучасникам Боккаччо, «Декамерон» здавався задовгим, а тому нудним. Та ще й героями твору були прості люди з їхніми болями і сподіваннями, радощами і горем.
7. Чому твір Сервантеса «Дон Кіхот» називають «романом великої дороги»?
Дон Кіхот, начитавшись лицарських романів і вирішивши повторити подвиги героїв, вирушає у мандри дорогами Іспанії. У цій важкій і довгій подорожі на нього чекають пригоди, зустрічі з різними людьми. Значна частина роману — це нескінченна подорож героя, боротьба зі злом, утвердження принципів лицарства.
В начале Х1Х века в России в высших сферах общества начали появляться прогрессивные люди. Их взгляды отличались от взглядов завсегдатаев петербургского салона.В романе «Война и мир» такими людьми являются князь Андрей Болконский и Пьер Безухов. Героев сближает общность взглядов, поиск смысла жизни и душевные переживания. Всем этим они отличаются от окружающих их людей, всего петербургского общества. В первых же главах романа Толстой показывает общность этих героев. Единственным приятным князю Андрею человеком в салоне Анны Павловны Шеррер является Пьер. Толстой рисует встречу друзей: «Пьер, со времени входа князя Андрея в гостиную не спускавший с него радостных, дружелюбных глаз […]. Князь Андрей, […] увидав улыбающееся лицо Пьера, улыбнулся неожиданно-доброй и приятной улыбкой». Князь Андрей говорит Пьеру: «Ты мне дорог особенно потому, что ты один живой человек среди всего нашего света». Пьер очень уважительно относится к князю: «Пьер считал князя Андрея образцом всех совершенств именно оттого, что князь Андрей в высшей степени соединял те качества, которые ближе всего можно выразить понятием силы воли».Духовное развитие князя Андрея начинается в романе с глубокой неудовлетворенности тем образом жизни, который ему приходится вести.Стремясь к полезной деятельности, он едет в армию. Пьеру он объясняет свое решение желанием вырваться из сферы надоевшей ему светской и семейной жизни. Но есть и другие, тайные причины, о которых князь Андрей не говорит никому: он мечтает о славе, подобной наполеоновской, мечтает совершить подвиг.Эта потребность поддерживается в нем присущим ему честолюбием, стремлением к славе и власти. Следует сказать, однако, что князь Андрей не к сделкам с совестью. Он честен, и стремление к славе у него сочетается с жаждой бескорыстного подвига.Новой встрече друзей суждено было состояться только через два года. Многое пережили они за это время, разными путями подошли они к этой встрече.После бесславной кампании тысяча восемьсот пятого – седьмого годов, сражения под Аустерлицем смыслом жизни для героя стало «жить для себя». В разговоре с Пьером он говорит: «Я жил для славы. Так я жил для других и не почти, а совсем погубил свою жизнь. И с тех пор стал жить спокойнее, как я живу для одного себя».Сложная и глубокая натура, князь Андрей живет в период общественного возбуждения, в той атмосфере, в которой формировались будущие декабристы. Для него характерна неуспокоенность в жизни. Поэтому, после встречи с Пьером в Богучарове, начинается духовное возрождение героя.Высказанная им в беседе с Пьером мысль о том, что крепостное право нравственно растлевает самих владельцев «крепостной собственности», являлась антикрепостнической; она была, в частности, одним из документов декабристов в их борьбе против крепостного права. После отъезда Пьера Андрей Болконский проводит в своем имении ряд мер, облегчающих положение крестьян, улучшающих их быт.Эпоха до войны двенадцатого года была заполнена преобразованиями в деревне, попытками проведения государственных реформ, что говорит об активной жизненной позиции героя.У князя Андрея большая воля к жизни, и к жизни именно с людьми: «Надо, чтобы не для одного меня шла жизнь, чтобы на всех она отражалась и чтобы все жили со мной вместе».Патриотизм князя Андрея четко сформирован в словах его, сказанных накануне Бородина: «Французы разорили мой дом и идут разорить Москву, оскорбили и оскорбляют всякую минуту. И так же думают Тимохин и вся армия. Надо их казнить».Жить и сочувствуя людям, понимать их, слить свою жизнь с их простой и естественной жизнью – вот тот новый идеал, который пробудился в душе Андрея в дни суровых для родины испытаний.Внутреннее развитие князя Андрея сближает его с образом другого героя – Пьером Безуховым. Оба они напряженно и мучительно ищут своего места в жизни, хотят приносить людям пользу. Всем хорошим людям свойственно неудовлетворенность собой.Что значит жить честно? По закону жизни для положительных героев у Толстого это постоянное нравственное самоусовершенствование. Пьера привлекает идея внутреннего очищения, которую ему открыл встреченный в Торжке масон Баздеев. Что такое масонство и какова его роль? Многие декабристы через масонские ложи. Вокруг них было создано вполне определенное общественное мнение: их считали нарушителями спокойствия, чуть ли не бунтовщиками.Путь Пьера Безухова и путь князя Андрея, это путь к народу. Он решает посвятить свои силы благоустройству крестьян. Но постепенно к нему приходит разочарование, вызванное глубиной его симпатий и поверхностью натуры.Огромное значение для Пьера имело непосредственное соприкосновение с народом на Бородинском поле, после битвы и в плену. Герой приходит к духовному обновлению, преодолев каратаевский фашизм и непротивленчество. Впоследствии он приходит к идеям декабризма.В Андрее Болконском и Пьере Безухове раскрыты типические черты той среды, из которой вышли деятели четырнадцатого декабря.
Лебеди – перелетные птицы. Их считают символом красоты, чистоты, благородства. Бытует мнение, что пары лебедейсоединяются на всю жизнь, и они не могут жить друг без друга. Шея лебедя в виде латинской буквы S. Длина тела 1,8 м. На ногах плавательные перепонки. Клюв по длине равен голове. Лебеди бываюТ белые и черные. Черные живут в Австралии. В России живет лебедь-шипун. У него на клюве черный нарост. Обитает в Западной Сибири. Лебедь-кликун живет везде, кроме тундры. Прилетают в места гнездования в апреле. Селятся на больших озерах, берега которых заросли камышом. Гнезда строят у самой воды, а внутри выстилают материнским пухом. Самка откладывает до 5-7 яиц, насиживает 40 суток. Самец охраняет свою семью от врагов. Он очень агрессивный: нападает на всех, проходящих мимо гнезда. Кормятся на мелководье, так как не умеют нырять. Питаются водными растениями, которые растут в воде или на болоте, насекомыми, личинками, червями, лягушками, рыбами. Пищу достают, погружая шею в воду. Обрывают со дна растения и шарят носом по илу. Нос, как ситечко: вода выльется, а вся живность останется. У лебедей есть враги: беркут, речная скопа. Они нападают на взрослых лебедей. Птенцы лебедей начинают плавать и искать пищу сразу, как появятся на свет. Когда лебедята устанут и не могут плыть за мамой, они забираются к ней на спину, чтобы отдохнуть. После 9 месяцев выросшие птенцы покидают семью своих родителей. Лапы лебедей не при для ходьбы, поэтому вода – стихия лебедей. Они тяжелые птицы, из-за этого не могут сразу взлететь и делают разбег, перебирают лапами и машут крыльями 15-20 метров, а только затем взлетают. К сожалению, из-за мяса, перьев, пуха человек охотится на этих птиц. В России охота на лебедей запрещена. Лебеди улетают в Африку в октябре, преодолеть им придется большие расстояния. Давайте пожелаем им счастливого пути и благополучного возвращения на Родину.
Епоха Відродження прийшла на зміну Середньовіччю, надавши потужного імпульсу подальшому розвитку культури. Відродження розпочалося в Італії у XIV ст., а потім поширилося в багатьох країнах Західної і Східної Європи: у Франції, Німеччині, Нідерландах, Польщі (кінець XV — початок XVI ст.), в Англії, Іспанії, Чехії (середина XVI — початок XVII ст.). 2. Чому нова історична доба дістала таку назву? .?. Як гуманісти доби Відродження ставилися до релігії?
2. Яку роль у духовному житті Європи доби Відродження відіграло винайдення книгодрукування?
У середині XV століття німець Йоганн Гутенберг винайшов б друкування книг. Писане слово перестало бути монополією вузького кола багатіїв і стало доступним широкому загалу.
3. Як у мистецтві відбилася закоханість митців Відродження у земне життя?
Нове мистецтво набуло світського життя. В живописі з’являються нові теми, не пов’язані з церквою; малярі залюбки малюють обличчя мирян — містян, учених, людей мистецтва, представників знаті. На зламі XV—XVI ст. жили і творили геніальні італійські художники Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті. В їхньому мистецтві людина постає сповненою почуття власної гідності, гордості. Мотив покори, схиляння перед долею та страждання у них притишується, а то й зовсім зникає.
Зодчі починають дбати про красу не лише церковних, а й звичайних, бюргерських будинків. Похмурі замки середньовіччя поступаються місцем просторим палацам, заповненим повітрям та світлом, прикрашеним розписами та скульптурами. В Парижі в цей час зводиться королівський палац Лувр, в Італії — чудові палаццо римської знаті. Народжується світська музика. В стінах венеціанського собору святого Марка звучить інструментальний концерт, побудований на танцювальних та пісенних мелодіях простого люду.
4. Якою постає людина зі сторінок літературних творів Ренесансу?
У своїх творах письменники Ренесансу, сприйнявши ідеали гуманізму, зображували людину не як грішну і низьку істоту, а як прекрасне і досконале створіння. Особливо це позначилось на жіночих образах. Жінка в цю епоху зображена рівнею з чоловіками, а іноді навіть такою, що перевищує їх. В епоху Ренесансу людина відкрила для себе незнану до цього радість самостійно вирішувати свою долю, ставити перед собою мету і прямувати до неї. На цьому шляху на неї чекала небезпека трагічних помилок. Але відмовитися від цієї свободи людина вже не могла і не хотіла. Трагізм існування — характерна риса європейської культури, що робить її несхожою на культуру Сходу.
5. Яку роль у сонетах Петрарки відіграють описи природи?
У сонетах Петрарки багато пейзажних замальовок, які є тлом до розкриття почуттів ліричного героя Поет благословляє день і рік, коли його навіки сп’янила краса коханої, називає щасливими квіти і трави, що прим’яті слідами чудових ніжок, відмовляється від усієї земної краси, адже кохана назавжди покинула цей світ.
6. Чому «Декамерон» Боккаччо не визнавався його сучасниками?
Читачам, сучасникам Боккаччо, «Декамерон» здавався задовгим, а тому нудним. Та ще й героями твору були прості люди з їхніми болями і сподіваннями, радощами і горем.
7. Чому твір Сервантеса «Дон Кіхот» називають «романом великої дороги»?
Дон Кіхот, начитавшись лицарських романів і вирішивши повторити подвиги героїв, вирушає у мандри дорогами Іспанії. У цій важкій і довгій подорожі на нього чекають пригоди, зустрічі з різними людьми. Значна частина роману — це нескінченна подорож героя, боротьба зі злом, утвердження принципів лицарства.