История создания
Стихотворение написано в 1947 году, когда Николай Заболоцкий, только недавно вернувшийся из сталинских лагерей (поэт провел там пять лет) искал философскую основу для своих произведений. Утратив прежние ориентиры, он обращается к теме природы, но, в отличие от классиков литературы, подходит к ней совсем не романтически.
Тема
Стихотворение посвящено природе, а именно, ее материнскому началу. Поэт рассматривает ее как неразумную мать, которая при этом искренне любит своего ребенка. Она не знает, куда использовать свою дикую силу, но сын – то есть человек, может Самое главное – не насиловать ее суть, а идти к сосуществованию, к гармонии. Такова основная мысль стиха.
Композиция
Несмотря на то, что Заболоцкий рассматривает одну и ту же идею, в произведении она раскрывается с трех разных сторон, что и обусловливает трехчастное композиционное деление.
В первой части поэт раскрывает мысль о том, почему именно он не ищет в природе гармоничного начала: по его мнению, сама суть окружающего мира, исключая то, что создано человеческими руками, дисгармонична.Однако вторая часть несколько противоречит первой – в ней описывается природа в момент покоя, когда она засыпает, готовится к тому, чтобы все успокоилось и погрузилось в сладкую дрему.
И в третьей части поэт рассматривает ее как мать человечества – да, это дикая сила, но дикость и самой ей не мила. Она мечтает о мире, где технологии будут направлять ее в русло гармонии, при этом не изменяя ее суть.
Жанр
Это произведение – классический пример философской лирики, в нем Заболоцкий рассуждает о смысле своего творчества, ищет темы, к которым он мог бы обратиться. Для него такие рассуждения были особенно актуальны, ведь ему приходилось искать свой поэтический путь в сложной личной ситуации.
Пятистопный ямб с пиррихием, который поэт использовал при создании стихотворения, делает его и ритмичным.
Средства выразительности
Автор использует тропы, чтобы более ясно выразить основную мысль. Так, основные художественные средства в произведении – это:
Эпитеты – “ясный небосвод”, “ожесточенное пение”, “слепая ночь”, “тяжкий труд”, “человечья боль”, “дикая свобода”.
Метафоры – “не слышит сердце”, “пение ветров”, “сияньем немощным объята”, “полусон изнеможенья”, “налитые током провода“.
Все они работают на более глубокое раскрытие темы.
«ШПАГА СЛАВКА БЕРКУТИ» АНАЛІЗ «Шпага Славка Беркути» аналіз твору Ніни Бічуя — тема, ідея, жанр, проблематика, композиція, головні герої «Шпага Славка Беркути» аналіз Тема «Шпага Славка Беркути «: Розповідь про чотирьох розумних підлітків, зі своєю думкою, на чию долю вже випадали випробування. Всі вони особистості, розвинені, по-своєму талановиті, які шукають свій шлях у житті. Ідея «Шпага Славка Беркути»: Пошук свого шляху у житті. Головна думка — життя дуже складне і непередбачуване, але потрібно завжди чинити по совісті. Жанр: Психологічна повість. Композиція «Шпага Славка Беркути» Експозиція: Пізнання ціни дружби. Зав’язка: Знайомство з головними героями повісті. Розвиток дії: Навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі. Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, вирок – підтримка класу +байдужіть Юлька. Розв’язка: Усе ніби так так гарно. Як у казці. Судили — вибачили — помилилися… Повість починається з епізоду, який спонукає до роздумів, непевності протягом усього читання. Потім дія повертає у часі назад, описується кожний з чотирьох героїв повісті окремо від інших – і у взаємодії. Сюжетні лінії «Шпага Славка Беркути»: Життя кожного з чотирьох підлітків. Дружба-протистояння Славка і Юлька. Любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко Часо р: Львів; зима Проблематика «Шпага Славка Беркути» Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.). Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
