Галілео Галілей - творча людина, яка силою свого розуму сягає тих горизонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ свіжим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно вдосконалюючи їх. Вивчаючи небесні світила, Галілей багато часу проводить біля телескопа, що негативно впливає на його зір, та це не турбує вченого. Захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охоплене чумою: «Тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. А чума тепер повсюди».
Проте, не злякавшись чуми, Галілео Галілей похитнувся перед володарями світу цього. Святі отці показали вченому знаряддя катувань, і він, злякавшись фізичних мук, перед судом інквізиції зрікається свого вчення про обертання Землі й до кінця життя лишається в’язнем інквізиції. Та хоча Галілей відмовився від свого вчення, розум Галілея-дослідника продовжував працювати. Живучи в заміському будинку поблизу Флоренції під наглядом святої церкви, він все ж таки іноді брався за старе, працював над своєю книгою «Розмови», в якій виклав «зовсім нове вчення про дуже давній предмет - рух». Віддаючи щодня усе написане своїм наглядачам, Галілею вдалося місячними ночами зняти копію зі своєї наукової праці й згодом переправити її через кордон зі своїм колишнім учнем Андреа, який покинув Італію, бо після зречення Галілея займатися наукою в цій країні було неможливо.
Лично мне кажется, что этот рассказ учит детей уважать своих друзей. Даже если вам кто-то не друг всё равно нужно уважать его и не быть с ним жестоким. А потом не надо просить прощенья, когда будет очень сильно поздно. Лично мне понравился этот рассказ именно этим. Лена Бессольцева очень старалась, хотела, чтобы её поняли, чтоб с нею дружили, но над ней все издевались. Но этот рассказ мне нравится тем, что этот рассказ учит детей быть добрыми и прощать всё своим друзьям и даже не друзьям. Лена Бессольцева очень сильно терпела, но под конец не выдержила и постриглась, пришла к своему "другу" Диме на день рожденье даже без приглашения и не выдержив сказала всё, что нужно было. Всем конечно же стало стындо после такого, что сказала Лена. И все ушли кроме одной девочки, которая осталась с Димой. Но все, когда Лена Бессольцева уехала в другой город со своим дедушкой, все в классе начали очень поздо просить у Лены прощенья. К большому сожалению, было очень поздо. Конец.
Смысл: Дети, как правило, очень похожи на своих родителей. Говорится с сожалением, когда хотят подчеркнуть, что дети имеют те же недостатки, что и их родители. Пословица известна многим славянским и неславянским языкам, напр., укр.: Яблучко в1дяблуньки недалеко вгдкотиться; польск. Niedaleko padajabiko od jabioni; нем. Der Ар/el fa lit nicht weit vom Stamm. Многочисленные варианты в диалектах свидетельствуют об исконности пословицы. Она отталкивается от реального жизненного наблюдения: тяжелые плоды яблони обычно остаются под деревом, если их никто не обрывает и не уносит. ffl Учительница же старательно ставила меня в пример, как сына «бандита, который грабил людей на большой дороге, пуская в ход целинный нож», — и мудро приговаривала, что «яблоко от яблони недалеко падает». (Б. Суров. Зал ожидания). Общий смысл этого заявления был такой: мы, жильцы квартиры 30, просим помиловать Юрия Касатика; отец Юрия — пьяница и распутник <...>. На нем уже висит несколько партийных взысканий. <...> Так что же ждать от сына подобного разложенца? Яблочко от яблони ведь недалеко падает. (10. Домбровский. Записки мелкого хулигана). А ведь в наших анкетах речь идет даже не о купцах, священниках, дворянах. Речь идет об их детях, внуках. Что же, у них дворянство в крови, как еврейство, они купцы, священники по крови, что ли? <...> А ведь Сталин сказал: «Сын за отца не отвечает». Но ведь Сталин сказал: «Яблочко от яблоньки недалеко падает». (В. Гроссман. Жизнь и судьба). Многие из тех, кто был в клубе, знали моего отца, они, наверно подумали: «Как мог у него вырасти такой сын?» Говорят, что яблоко падает недалеко от яблони. Не всегда это так. Я встречал замечательных людей, которые выросли наперекор тому, что видели у себя дома. А если уж говорить о яблонях, то, помнится, в школе нам объясняли, что из семечек самого чудесного яблока вырастает дичок, нужна прививка. (И. Эренбург. Оттепель). А в это время его неработающая и никогда не работавшая мама, у которой вся жизнь — постоянный отдых, голосит на весь дачный поселок: «Дурак, он не своего ребенка воспитывает! У нас в роду безруких не было!» Вот вам и яблочко от яблоньки.
Галілео Галілей - творча людина, яка силою свого розуму сягає тих горизонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ свіжим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно вдосконалюючи їх. Вивчаючи небесні світила, Галілей багато часу проводить біля телескопа, що негативно впливає на його зір, та це не турбує вченого. Захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охоплене чумою: «Тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. А чума тепер повсюди».
Проте, не злякавшись чуми, Галілео Галілей похитнувся перед володарями світу цього. Святі отці показали вченому знаряддя катувань, і він, злякавшись фізичних мук, перед судом інквізиції зрікається свого вчення про обертання Землі й до кінця життя лишається в’язнем інквізиції. Та хоча Галілей відмовився від свого вчення, розум Галілея-дослідника продовжував працювати. Живучи в заміському будинку поблизу Флоренції під наглядом святої церкви, він все ж таки іноді брався за старе, працював над своєю книгою «Розмови», в якій виклав «зовсім нове вчення про дуже давній предмет - рух». Віддаючи щодня усе написане своїм наглядачам, Галілею вдалося місячними ночами зняти копію зі своєї наукової праці й згодом переправити її через кордон зі своїм колишнім учнем Андреа, який покинув Італію, бо після зречення Галілея займатися наукою в цій країні було неможливо.