Я прочитал(а) пьесу СЯ Маршака "Кошкин дом". Эта сказка о том, как кошка поселилась в новом доме, который потом сгорел. Главные герои -Кошка, и котята-сиротки. Кошка в начале сказки была богатая, холеная, избалованная и брезгливая. Ей было неприятно общаться с бездомными котятами. Кошка считала себя умнее и лучше соседей, которые пришли к ней на новоселье. Остальные герои -коза, петух, свинья- обычные, равнодушные к чужим проблемам. Они заняты только собой и своими семьями. Когда сгорел кошкин дом никто не кошке. Тогда она поняла, как была груба с бездомными котятами. Именно котята научили ее быть добрее, отзывчивее и дружелюбнее. Автор хотел показать читателям, что настоящий друг познается в беде. У котят мы можем поучиться взаимовыручке и заботе.
1)царица татьяна царевна наталья 2) они спорили друг с другом насчет кто главная царица этой страны 3) наталья была злая и хотела чтобы все жители стра приносили ей деньги а татьяна была девушкой доброй и её попросил народ т.к она тоже претендует на трон защитить свою страну от злой царицы 4)татьяна пыталась погубить свою соперницу но главные существовали главные правиели всего мира и они не знали что таьяна такая злая а, наталья пыталась доказать главным правителем что татьяна злая и хочет всех погубить 5) татьяна сидела в своей комнате и разговаривовала со своим котом а рядом проходили судья и услышали их новый план захвата страны и свергли татьяну с трона вместо нее главной правительницей страны была наталья которую все любили и почитали 6) у каждого челоека должно быть доброе сердце , совесть и честность. ведь не даром существует пословица поступай с людьми так как хочешь чтобы поступали с тобой
Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померла Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки! жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві. Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною. Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність. Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.
