Тарас бульба был потриотом он был жестким и так же жестко казнис своего сына
У повісті «Тарас Бульба» Гогольстворив різні образи запорізьких козаків. Велика увага він приділив синам Тараса, Остапові й Андрію. І зовсім небагато написав об них матюкайУ добутку ми вперше зустрічаємося з матірю, коли вона зустрічає своїх синів. «...бліда, сухорлява й добра мати їх, що стояла в порога й не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх».Серед сильних героїв повести ми побачили слабку, маленьку жінку, що любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не бє, мати сказала: «..И прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька.»Вона дуже переживала, що вони так мало будуть будинку. «...і мені не вдасться надивитися на них.» Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитися. «Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Що чекає вас?..»Хоча в неї був чоловік і два сини, вона була самотня: дітей вона бачила рідко, а Тараса «... у рік два - три дні, і потім кілька років про нього не бувало слуху.» У молодості вона терпіла від Тараса образи й навіть він неї бив, напевно вона була дуже гарна, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть будинку. Але цього не трапилося. «Бідна бабуся, позбавлена останньої надії, унило поплелася в хату.»Перед відїздом Тарас по матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обійняла їх, вийняла дві невеликі ікони, надягла їм, ридаючи, на шию...Не забувайте, синки, мати вашу... надішліть хоч звісточку про себе...»Коли Тарас із Остапом і Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх.В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу.
Объяснение:
А самый старший слушал, слушал, потом вышел вперед и сказал:
- Милые мои братья! Плохо бедным зайцам живется на свете. В кустах зверь зашуршит - зайке страшно; лист слетит с дерева - у зайца душа в пятки уходит. Как завидит кто нашего брата, так и кричит: "Улю-лю его, улю-лю! " Всех мы боимся, а нас и комар не испугается. Пойдем лучше к морю и утопимся с горя. Все равно рано или поздно помирать надо.
Послушались зайцы своего старшего. Побежали к морю топиться. А у моря на лугу паслось большое стадо овец. Увидела одна овца столько зайцев, испугалась, заблеяла и побежала. И все стадо за ней. Бегут овцы, сами не знают куда, сами не знают от кого. Хвостики у них дрожат, копытца стучат.
А за овцами собаки несутся, лают, надрываются. Пастухи кричат, палками машут. Шуму-то, крику!
Смешно стало зайцам. Присели они на задние лапы и давай хохотать. До того смеялись, что губа у них лопнула.
- Нет, не так уж нам, зайцам, плохо на свете! И мы сильны, когда вместе!
И не стали топиться. Только вот с того времени у всех зайцев верхняя губа надвое рассечена.