Нравы портятся легче, чем исправляются Вся нравственность человека заключается в его намерениях Серебро дешевле золота,золото-нравственных достоинств Манеры выказывают нравы,подобно тому как платье обнаруживает талию Люди высшей нравственности не считают себя нравственными,поэтому они имеют высшую нравственность.
Пеппи этого произведения А. Линдгрен разворачивается в маленьком шведском городе. На вилле «Курица» живёт одна, без взрослых, девятилетняя Пеппи, девочка-силач. Вместе с ней живут лошадь и обезьянка. Её мама умерла, а отца — капитана и тоже силача — однажды смыло с палубы волной, и он попал на остров веселья, где стал негритянским королём.
У Пеппи есть друзья, брат и сестра Томми и Аника. О времяпрепровождении детей, о бурных фантазиях Пеппи и рассказывается в этой книге. У главной героини очень необычная внешность: это рыжая с веснушками девчонка в огромных, как у Чарли Чаплина, туфлях. На одной ноге — чёрный чулок, на другой — коричневый, на платье нашиты кое-где красные лоскутки. В этом наряде Пеппи очень похожа на клоуна.
Да и ведёт она себя примерно так же. Когда её однажды навестил папа Эфроим, она от радости вскочила на кухонный стол, сделала стойку на голове и принялась болтать ногами. И подобная дурашливость проявлялась почти во всём. Но это не мешает нам восхищаться Пеппи, потому что она самостоятельная и очень сильная девочка. Пеппи совершает подвиг на пожаре, укрощает тигра в зверинце.
Добрая, справедливая и находчивая, она защищает слабых и обиженных. И даже несмотря на то что героиня часто ведёт себя невоспитанно, не хочет быть взрослой и не ходит в школу, она вызывает огромные наши симпатии.
Микола добігав до райцентру. Околичні вулиці степового райцентру були без хат і дерев — купи цегли, та глини, та уламків.
Миколка біг далі.
На перехресті двох таких мертвих вулиць він зупинився; в який його бік тепер?
Почулася тупотнява, і знизу від ріки висунула голову сіра колона полонених німців.
Вели колону наші хлопці, майже хлопчики, з червоними зірками на сірих шапках, у куфайках, підперезаних брезентовими поясами.
Німецькі руки тягнулися від утоми аж до землі, а замість облич були самі лише очі — від страху.
Але Миколку цікавили не німці. Його цікавили наші. Сухим нервовим поглядом він придивлявся до кожного бій— ця в сірій шапці під червоною зіркою, сподіваючись зустріти кого треба.
Микола забіг колоні у хвіст, обігнув її і знову побіг під гору, але бажаного обличчя не було.
Колона завернула з райцентру в степ, звідки прибіг Миколка, а сам він тим часом, зітерши шапкою піт, побіг на хатки і землянки.
Біля однієї з таких хаток-ліплянок Миколка зупинився. Двоє дітей сиділо під стіною: дівчинка теребила в решеті кукурудзу, а хлопчик, більшенький, дер ту кукурудзу на дертці.
— Здрастуйте! — сказав їм Миколка.
Діти полохливо підняли на Миколку оч а потім дівчинка підхопила решето і щезла в ліплянці. Її братик-млинар, крекчучи, поніс за нею і дертку.
На порозі з'явилася жінка. Руки її по лікті були в глині.
— Тьотю, а де тут у вас базар?
— Хто?
— Базарі
— Я тобі дам базарі Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть.
Миколка кинувся тікати.
Перебіг одну вулицю, другу, лапнув себе за груди і став. Став — ні живий ні мертвий. Оглянувся туди-сюди: голо і порожньо навкруги, лише німецький танк обгорілий.
Миколка вискочив на гусеницю, потім на башту, заглянув у відкритий люк і поліз у танк.
Тут він сів і почав діставати з пазухи пачки перев'язаних грошей. Порахувавши пачку до пачки,— татова зарплата з фронту, — Миколка весело зітхнув: двісті тисяч, як є, — заховав гроші і вигулькнув із танка.
Вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней. На возі, накритому брезентом, сиділи в брезентових плащах двоє дядьків.
Миколка пропустив дядьків, щоб проїхали далі, потім зіскочив із танка і назирці потьопав за ними.
Їхали-бігли недовго: почувся людський гамір, і перед Миколкою відкрився базар.
Миколка обвів його очима і сказав:
— Ого, який великий! — Доторкнувся до пазухи з грішми і полетів униз, на базар,— шапка з голови мало не впала.
А на самому базарі так Миколка вже надивився. Білі свинки морські на руках у безногого дядька біленькими пнсочками витягують записочки із кошика: даси дядькові двадцять рублів, і за ці гроші біла свинка висмикне записочку, а в ній написано, що тобі має бути. Розгортаєш і читаєш:
"Вас ожидає казьонний дом. Але все закінчиться благополучно". Що за "казьонний дом", Миколка не знає, але добре, що "благополучно".
Вся нравственность человека заключается в его намерениях
Серебро дешевле золота,золото-нравственных достоинств
Манеры выказывают нравы,подобно тому как платье обнаруживает талию
Люди высшей нравственности не считают себя нравственными,поэтому они имеют высшую нравственность.