В соответствии с рамками жанра и литературного направления произведения.
Романтический герой в литературе никогда не становится счастливым.
Із давніх давен постає
Питання людства: «Хто ми є?»
І «Звідки ми?», й «Куди йдемо?»
Про все це в 1 міфах ми вчимо:
Як із хаосу виник світ,
І як людський почався рід.
Існує версія стара
У єгиптян про бога 2 Ра ,
А у слов’ян же 3 Сварог -
Створив весь світ і весь народ.
Індійці ж всі, святі і грішні,
Уклінно Брахмі, Шиві й Вішну
Несуть подяки словеса
За землю, й воду, й небеса.
Та добре знаємо ми з вами,
Що предка нашого 4 Адама
Господь з ребра свого створив,
До раю двері всі відкрив,
Але Адам в нім не зумів
Робити те, що Бог велів,
Віддав спокусі перевагу
Й від Бога відвернув увагу.
Отак один-єдиний вибір
До пекла й раю робить вимір.
Цікаві міфи нам античні:
Боги й герої симпатичні
З дитинства нам усім знайомі,
Їх добре знають в кожнім домі:
Зірки, планети, і квітки,
Картини, статуї, книжки —
Хто в їхніх назвах не впізна
Богів античних імена?
І знов читають залюбки
Усі: й дорослі, й малюки, —
Як щастя прагнув для людей
Титан могутній 5 Прометей ,
Як людям зменшив він страждання,
І шлях відкрив їм до пізнання
Тираноборець нескорений —
Це приклад для людей священний
Найблагородніших ідей
Й самопожертви для людей.
То ж не згасімо той вогонь
Байдужим холодом долонь!
Та звивисті людські дороги,
І запорука перемоги —
Долати безліч перешкод,
Аби радів тому народ.
І подвиги усі 6 Геракла
(Аби лиш воля не зачахла
В душі людини назовсім) —
То приклад кращий нам усім!
А ще читаєм залюбки
Кумедні і смішні 7 байки —
Цікаві всі оті історії
Створив у формі 8 алегорії
Давним-давно мудрець
9 Езоп
Зашифрував мораль у ній він, щоб
У розповідках розважати,
Але водночас і повчати.
Він вчинки всі нещирі, ниці
Нам викрив в образі 10 Лисиці
І в легковажної 11 Цикади
Впізнаємо людські ми вади,
А Хліборобовії діти
Навчать, як в злагоді нам жити.
А потім в байці знову й знову
Звучить для нас Езопа мова,
І в алегорії тій самій
Напише Федр, а потім Бабрій.
(Причому вперше 12 Федр напише
Свої байки у формі вірша.)
І вже немов окрема сцена
Байка встає у 13 Лафонтена .
У ній і Леви, і Вовки
Себе картають залюбки.
Та їх провина лиш зросла
Для кари бідного 14 Осла ,
І розсудити все тверезо
Нам до антитеза ,
Якою автор скористався,
Бо в байці тій він намагався,
Аби виразніші були
Оті прості й слабкі Осли,
Й могутні Леви, й всі чумні.
(Та хворі всі вони чи ні?)
Привабливо Езопа мова
Звучить у дідуся 16 Крилова .
У тих байках сумне життя
В нас викликає співчуття,
І хочеться, щоб грубий 17 Вовк
На всі віки зовсім замовк,
І бідолашного Ягняти
Не смів щоб більше він чіпати!
І щоби байка так впливала,
Що на землі б гріхів не стало,
Й полікували б наші вади
Всі мудрі байкарів поради!
Ще насолоду від читання
І 18 Чехова оповідання
Дарують кожному із нас,
Бо розповів він без прикрас,
Чому міняв в розмові тон
Городовик- 19 Хамелеон ,
І як принизився 20 Тонкий,
Дізнавшися, що чин — Товстий.
І гумор весь той делікатний
Для слуху нашого принадний,
З усім ми згодні, та хіба
Так легко вичавить раба,
Який живе в душі людській
Й несе свою печать на ній,
Доки прийде різдвяне чудо
І все на краще змінить всюди…
У все це 21 Діккенс вірив свято
І написав про це багато,
Натомість ми читати в змозі
Його « 22 Різдвяну пісню в прозі»,
І зовсім нам всім не байдуже,
Що станеться з героєм 23 Скруджем .
Ми раді, що 24 Ебенезер
Душею ще не зовсім вмер.
Ось так на нас усіх впливає
І душу, й розум розвиває
Художній твір і його автор.
То ж варто нам читати? Варто!
1)Санкт-Петербург, штат Миссури
2)Тетя Полли, сводный младший брат Сид, двоюродная сестра Мери
3)
4)Вообще он имел вид городского щеголя, и это взбесило Тома. Чем больше Том глядел на это дивное диво, тем обтерханнее казался ему его собственный жалкий костюм и тем выше задирал он нос, показывая, как ему противны такие франтовские наряды
5)Том - мальчик -проказник, который может выкрутиться из любой ситуации. Том не любит работу: "больше всего на свете он ненавидит трудиться
6)
Объяснение:
7)Теплоход или же пароход
Почему онегин не находит своего счастья
Несмотря на это, Пушкин очень часто подчеркивает ум Онегина, который хоть и имел весьма однобокую европейскую направленность, но все же был “резким и охлажденным”. Вероятно, именно поэтому Онегину так скоро наскучил свет. Но была, на мой взгляд, и еще одна причина. Онегин — это человек, решивший построить свою реальную жизнь по законам европейского романа. Он написал для себя сценарий, которому он следует. Дело в том, что, начитавшись западных книг, главный герой почел за высшую честь служить идеалам полезности. А обладая незаурядными интеллектуальными волей, смог “создать” себе жизнь и следовать законам жанра. Cамым примечательным, на мой взгляд, является то, что герой типичен для своего времени, он повторяет жизненный путь многих молодых людей начала XIX века. Подтверждение этой точке зрения мы можем найти в тексте самого романа. Автор постоянно сравнивает Онегина с различными литературными героями, пытаясь найти ключ к его поведению: Но наш герой, кто б ни был он, Уж верно был не Грандисон. Прямым Онегин Чальд-Гарольдом Вдался в задумчивую лень... Но литературный герой может жить лишь на страницах романа, а попадая в реальный мир, он, естественно, вступает в противоречие с ним, становится как бы лишним человеком. Этот конфликт и является причиной глубочайшей духовной драмы русского европейца. Будучи сам романтиком до мозга костей, Онегин сходится с поэтом Ленским. Главный герой с иронией смотрит на молодого человека, умиляется его восторженным отношением к миру, высокими чувствами, жаждой жизни. Но, как ни парадоксально, Ленский, естественно, вписывается в реальную жизнь. В его душе нет места этому трагическому несоответствию идеала и действительности. С одной стороны, он пишет возвышенные стихи, посвященные своей богине, но с другой стороны, его отнюдь не коробит то, что Ольга реальная, живая девушка и по очень многим статьям не отвечает поэтическому идеалу. Онегин искренне любил Ленского, тогда почему же он не отказался от дуэли с ним? Я не думаю, что Онегин не настолько уж боялся мнения света. Скорее всего, отказ от дуэли не соответствовал бы поведению того героя, роль которого Онегин пытался играть. Какой же литературный герой откажется от дуэли? Но Онегин не учел той лишь разницы, что в настоящей жизни и пистолет, и кровь, и смерть будут настоящими. Именно эта дуэль и положила начало тому, что Онегин стал тяготиться своей искусственной, созданной по уму судьбой. По той же причине отношения Онегина с Татьяной приобретают такую драматическую окраску. Татьяна — натура вполне естественная, она живет чувствами, а не умом. Читая французские романы, главная героиня не превращается в литературного персонажа. Я думаю, что для нее это превращение невозможно еще и по той причине, что она живет в деревне, среди простых людей. Гораздо большее влияние на нее оказывает старая няня, нежели все французские писатели, вместе взятые. Европейская культура со своими идеалами полезности не проникла в ее душу настолько же глубоко, как это случилось с Онегиным. Но нельзя и полностью исключать это влияние. Несмотря ни на что, Татьяна влюблялась во всех героев прочитанных романов: Она влюблялася в обманы И Ричардсона, и Руссо. Именно поэтому, встретив Онегина, который настолько полностью вжился в образ литературного героя, что перестал замечать реальность, Татьяна влюбилась в него. Но очевидно также и то, что их союз был невозможен. Жизнь остается жизнью, а литература — литературой, грань между ними существует, и разрушить ее нельзя. Таким образом, можно сказать, что драма Онегина заключается в том, что он подменил реальные человеческие чувства, любовь, веру рациональными идеалами. Но человек не жить полной жизнью, не испытывая игры страстей, не ошибаясь, потому что ум не может заменить или подчинить себе душу. Для того чтобы человеческая личность развивалась гармонично, духовные идеалы должны стоять все же на первом месте.