Эпилог несет большую смысловую нагрузку в общем замысле романа «Война и мир». Он завершает сюжет произведения и содержит авторскую оценку персонажей. В нем Л.Н.Толстой подводит итог эпопеи, затрагивая такие темы, как семья и роль личности в истории.
Происходят перемены в мире, так же они происходят и в душах главных героев, в их семьях, мировоззрении, жизненном укладе.
В эпилоге Толстой уделяет большое внимание именно семьям персонажей. В семьях они находят свое предназначение, в семьях стираются противоречия между ними. Таковы семьи Николая Ростова и Марьи Болконской, Пьера Безухова и Наташи Ростовой.
Эпилог заканчивается рассуждением писателя о роли личности в истории. Он приводит читателя к выводу о том, что не личность делает историю, а делают ее народные массы, руководимые общими интересами. Личность важна в истории лишь тогда, когда она понимает и принимает интересы народа. Историей движут законы необходимости, но не личности – к такому выводу приводит читателя автор в завершение эпилога.
Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.
Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.
Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього.
Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».
Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Художні засоби.
Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій», «незлим тихим словом».
