Джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй до на шляху до повноцінного одужання? Ні, ніяк не могли. Щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у Джонсі її, на жаль, практично не було. Вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. Навіть доктор, який відвідав Джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні. Але дівчина не могли в це вірити, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок. Але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. Нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. Саме тоді Джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня. На прикладі Джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. На жаль, ціною порятунку життя Джонсі для Бермана стало його власне життя. Образ Джонсі бліда непорушна, мов статуя мініатюрна «недокрів’я» вполював Пневмонія, не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти “Останній листок” характеристика Сью Сью – подруга Джонсі, разом вони знімають кватриру. Сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. Їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана. Образ Сью з твору “Останній листок” надійна терпляча відповідальна
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ostanniy-listok-harakteristika-geroyiv/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сент-Экзюпери подает портрет человечества нашей планеты и возникает перед нами наша родная Земля, преисполненная, с точки зрения малыша, всяческой бессмыслицы: властолюбия, спеси, жадности, пьянства, душевной черствости.
К сожалению, те бессмыслицы имеют силу, а все умное, хорошее, красивое – слабое. И взрослые не замечают бессмыслицы, всяким «ерундам» предоставляют большого веса, а главного – красоты природы и человеческие отношения, правдивость, общительность, искренность – не видят и потому не признают. Маленький принц убеждает нас, что в жизни могли бы быть и другие отношения, когда бы люди старались «приручать» друг друга, налаживать между собой связи, когда бы они воспринимали мир не глазами, а сердцем.
«Хорошо видит только сердце, главнейшего глазам не видно» , – учит нас Маленький принц. Сказка вызвала в моей душе целую вспышку чувств, принудила задуматься над человеческими поступками и недостатками. И хотя она заканчивается грустно, но оставляет по себе не только грусть, но и стремление к прекрасному, светлому, чем наделяет человека детство. Этот звездный мир важно пронести через всю жизнь. Говоря словами автора, «надо старательно беречь светильники: порыв ветра может погасить их…» .