Эта сказка многому учит, уже по названия сказки Л.Н Толстого можно увидить его гениальность! Когда читаешь эту сказку ты понимаешь, это сказку написал гениальный писатель Л.Н Толстой.
Вони зустрілися випадково. Квітучий травень добігав кінця, і все навколо буяло весняним цвітінням. Він- молодий, досить талановитий, але ще мало кому знайомий художник. Богдан, що своїми сміливими міркуваннями чомусь не припав до душі організаторам виставки; і вона- ще зовсім юна першокурсниця місцевого педагогічного коледжу Олеся... Зустрілися на алеї в парку. Їхні погляди зустрілися, але обоє були чомусь дуже заклопотані й надто серйозні. Так і розминулися в той день. Але дорогою додому(кожен до себе) відчули, що їхня зустріч не остання. Богданові не давали спокою бездонні голубі очі незнайомики. Олеся ж довго міркувала, чому хлопець такий невеселий... Наступного дня вони знову зустрілися на тому ж місці, а далі ще, і ще... Знайомство, зустріч, щира дружба і велике кохання. Богдан завдячує долі, що зустрів свою єдину. Отак проста зустіч може перевернути все навколо.
1. Описание обстановки дома Бирюка говорит о том, насколько беден герой. Печальное зрелище представляло собой это жилище: «Я посмотрел кругом — сердце во мне заныло: не весело войти ночью в мужицкую избу» . Психологический портрет лесника свидетельствует об исключительной силе Бирюка; становится понятно, почему все окрестные мужики боялись его. «Он был высокого роста, плечист и сложен на славу. ..Черная курчавая борода закрывала до половины его суровое и мужественное лицо; из-под сросшихся широких бровей смело глядели небольшие карие глаза» . С виду этот человек грубый и грозный, а на самом деле — справедливый и добрый. Он очень честный. Будучи лесником, мог бы построить себе хороший дом, а Бирюк никому не позволял красть господский лес, но и сам не брал ни бревна. И рассказчик явно любуется своим героем.
