ответ: Автор – Дж. Байрон.
Рік написання – 1807.
Збірка – «Години дозвілля» (Hours of idleness).
Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.
Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. “Хотів би жити знов у горах” художні засоби
Епітети: дітям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.
Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
Порівняння: душа, мов птах прип’ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.
Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.
Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?
Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів .
Объяснение:
В «Станционном смотрителе» маленьким человеком является Самсон Вырин. Это чиновник 14 класса, который является самым низшим классом. Автор показывает трудность положения главного героя повести. Самсону приходится тяжелым трудом зарабатывать на жизнь – свою и своей дочери. Проезжие «проклинают» Вырина и не ценят его как человека. Самсон Вырин живет в собственном мире, который он построил для себя. Единственной его жизненной радостью была дочь, образ который станет для героя как счастьем, так и разочарованием в жизни.
Остальных героев я бы отнесла к второстепенным.