варіант і
1. яка пора року зображена в розділі «сорока з перебитим крилом»?
а. зима. б. весна. в. літо. г. осінь.
2. що відповів андрій степанович на бажання славка стати фехтувальником?
а. «група повністю укомплектована». б. «група повністю укомплектована, однак приходь». в. «група буде укомплектовуватись з наступного року». г. «секція з фехтування працювати не буде».
3.що стали казати про беркуту через півроку тренувань?
а. що він не виправдав сподівань матері. б. що він гідний син своїх батьків. в. що він найздібніший учень андрія степановича. г. що він майбутній республіканський чемпіон.
4. хто з героїв любив малювати?
а. славко беркута б. юлько ващук в. стефко вус г. лілі теслюк
5.якого героя схарактеризовано такими словами з тексту : « … соловей –розбійник з нашого двору. стою та дивуюсь: чому ти такий добрий став, у дворі хлопчаків мало що не ломигає , а тут над сорокою розчулюється! метаморфоза»
а. андрія лопуха б. юлька ващука. в. славка беркуту. г. стефка вуса.
6. яке розчарування спіткало учнів 7-б класу?
а. скасували екскурсію на канікулах. б. захворіла класний керівник. в. вони програли у футбол учням 7-а класу. г. славко беркута не здобув кубка у змаганнях.
7. що трапилося на тренуванні у славка беркути?
а. славко поранив юлька шпагою. б. славко пошкодив собі руку. в. славко знепритомнів. г. лілі посварилася з юльком.
8. через випадок з юльком ващуком:
а. беркута перестав ходити на тренування. б. славко уникав зустрічі з лілі. в. беркуту виключили з секції. г. беркута тяжко захворів.
9. хто вважав, що славко розпивав спиртне з товаришами?
а. варвара трохимівна. б. антон дмитрович. в. директор школи. г. андрій степанович
10. що сказала на суді немолода, втомлена жінка?
а. «ми даремно образили цього хлопця, славка беркуту». б. «беркуті вірити не можна». в. «таким, як беркута, не місце у спортивній школі». г. «славко беркута має понести справедливе покарання».
11. як юлько помстився славкові за поранення?
а. припинив з ним дружбу. б. перестрів на вулиці і побив. в. назвався славком беркутою у дитячій кімнаті міліції. г. обмовив славка на суді.
12. кому юлько зізнався в тому, що підставив славка?
а. славкові. б. батькам. в. стефкові вусу. г. лілі теслюк.
відповіді: 1-г, 2-б, 3-в, 4-б, 5-г, 6-г, 7-а, 8-а, 9-а, 10-а, 11-в, 12-г.
ніна бічуя «шпага славка беркути»
тести
варіант іі
1. початок подій, описаних у творі "шпага славка беркути" у розділі «про те, що сталося пізніше», припадає на
а. осінь. б. зиму. в. весну. г. літо.
2.хлопці у стрийському парку врятували
а. ластівку. б. ворону. в. сороку. г. синичку.
3. був соловеєм-розбійником двору
а. славко беркута. б. юлько ващук. в. стефко вус. г. антон дмитрович.
4. кого з героїв повісті характеризує ця цитата : « хлопець шматує папір, шпурляє геть олівці, а потім знову знаходить - червоний, синій,- малює коней синіх з червоними гривами, і в тому полум’ї раптом чує музику, якої не дарували струни. може , не такий уже він поганий? просто музика буває різна? »
а. стефко вус. б. юлько ващук. в.славко беркута. г. андрій лопух.
5.мав сестричку настку.
а. славко беркута. б. юлько ващук. в. андрій лопух. г. стефко вус.
6. на кого хотів бути схожим славко?
а. на батька. б. на юлька. в. на вчителя ії. г. на тренера.
7. хто не вірив у те, що славко вживав спиртне?
а. варвара трохимівна. б. антон дмитрович. в. директор школи. г. жінка з дитячої кімнати міліції.
8. хто пішов просити за славка до дитячої кімнати міліції?
а. лілі. б. юлько. в. стефко. г. андрій степанович.
9. чому директор школи кричав славкові: «така пляма на нашій школі! негідник! »?
а. через бійку з юльком. б. через лист із дитячої кімнати міліції. в. бо беркута прогулював школу. г. бо беркута програв спортивні змагання.
10. кому належать слова: «нечистими руками шпагу не втримаєш»?
а.юлькові. б. андрієві степановичу. в. татові славка. г. славкові.
11. хто став головним свідком і підтвердив непричетність славка до розпиття спиртного?
а. мама славка. б. антон дмитрович. в. жінка з дитячої кімнати міліції. г. лілі.
12. у дитячій кімнаті міліції видав себе за славка
а. юлько. б. стефко. в. лопух.
відповіді: 1-б, 2-в, 3-в, 4-б, 5-г, 6-г, 7-б, 8-а, 9-б, 10-б, 11-в, 12
у словах «перемога» і «поразка» є глибокий сенс і з цим важко посперечатися. для початку потрібно розібратися з тим, що таке перемога і що таке поразка. перемога найчастіше у людей асоціюється з виграшем. перемогти – це значить виграти у суперника в чому-небудь, будь то спорт, суперечка або щось зовсім інше. або ж успішно вести або закінчити якусь справу – це теж перемога.
поразка, навпаки, завжди асоціюють з програшем. наприклад, можна зазнати поразки від кого-небудь або невдачі у справі, отримати незадовільний результат. але дійсно поразку пов’язано лише з невдачею, а перемога тільки з успіхом?
подібне ставлення до перемоги і поразки я думаю трохи примітивно і поверхово. у спорті і правда є переможці і є переможені. але в житті часто все абсолютно по-іншому. адже ми всі по-різному розглядаємо результат, який отримуємо в кінцевому підсумку. чи то перемога чи поразка – це всього лише наше ставлення до того, що вийшло після вчинення певних дій. чому перемог обов’язково люди повинні радіти, а уражень засмучуватися? хто сказав, що саме так має бути і так нормально?
у суспільстві є свої установки або стереотипи, які в нас закладає наше ще в дитинстві, в результаті саме такі установки стають частиною наших уявлень про успіх. дійсно простіше розділити все на «біле» і «чорне». при цьому самі по собі ці «смуги» не існують, вони, чергуючись, слідують один за одним. тому, я думаю, варто враховувати, що ураження змінюються перемогами, а за перемогами можуть виникнути поразки.
так поняття «перемога» і «поразка» можуть змінюватися постійно, і не варто сильно засмучуватися, якщо вас спіткала невдача. головне, не опускати руки – весь час чогось робити, до чогось прагнути і чого домагатися; за поразкою обов’язково настане перемога – потрібно в це вірити. поразка – це лише привід переглянути свою невдачу, щось змінити в собі, стати сильніше і перемогти. кажуть «без поразок немає перемог» – і це абсолютно відображає.
Трое разговаривают о театре: «славянин», остриженный в кружок, «европеец», «вовсе не стриженный», и стоящий вне партий молодой человек, остриженный под гребёнку (как Герцен), который и предлагает тему для обсуждения: почему в России нет хороших актрис. Что актрис хороших нет, согласны все, но каждый объясняет это согласно своей доктрине: славянин говорит о патриархальной скромности русской женщины, европеец — об эмоциональной неразвитости русских, а для остриженного под гребёнку причины неясны. После того как все успели высказаться, появляется новый персонаж — человек искусства и опровергает теоретические выкладки примером: он видел великую русскую актрису, причём, что удивляет всех, не в Москве или Петербурге, а в маленьком губернском городе. Следует рассказ артиста (его прототип — М. С. Щепкин, которому и посвящена повесть).
Когда-то в молодости (в начале XIX в.) он приехал в город N, надеясь поступить в театр богатого князя Скалинского. Рассказывая о первом спектакле, увиденном в театре Скалинского, артист почти вторит «европейцу», хотя и смещает акценты существенным образом:
«Было что-то натянутое, неестественное в том, как дворовые люди <…> представляли лордов и принцесс». Героиня появляется на сцене во втором спектакле — во французской мелодраме «Сорока-воровка» она играет служанку Анету, несправедливо обвинённую в воровстве, и здесь в игре крепостной актрисы рассказчик видит «ту непонятную гордость, которая развивается на краю унижения». Развратный судья предлагает ей «потерей чести купить свободу». Исполнение, «глубокая ирония лица» героини особенно поражают наблюдателя; он замечает также необычное волнение князя. У пьесы счастливый конец — открывается, что девушка невинна, а воровка — сорока, но актриса в финале играет существо, смертельно измученное.
Зрители не вызывают актрису и возмущают потрясённого и почти влюблённого рассказчика пошлыми замечаниями. За кулисами, куда он бросился сказать ей о своём восхищении, ему объясняют, что её можно видеть только с разрешения князя. На следующее утро рассказчик отправляется за разрешением и в конторе князя встречает, между прочим, артиста, третьего дня игравшего лорда, чуть ли не в смирительной рубашке. Князь любезен с рассказчиком, потому что хочет заполучить его в свою труппу, и объясняет строгость порядков в театре излишней заносчивостью артистов, привыкших на сцене к роли вельмож.
«Анета» встречает товарища по искусству как родного человека и исповедуется перед ним. Рассказчику она кажется «статуей изящного страдания», он почти любуется тем, как она «изящно гибнет».
Помещик, которому она принадлежала от рождения, увидев в ней предоставил все возможности развивать их и обращался как со свободною; он умер скоропостижно, а заранее выписать отпускные для своих артистов не позаботился; их продали с публичного торга князю.
Князь начал домогаться героини, она уклонялась; наконец произошло объяснение (героиня перед тем читала вслух «Коварство и любовь» Шиллера), и оскорблённый князь сказал: «Ты моя крепостная девка, а не актриса». Эти слова так на неё подействовали, что вскоре она была уже в чахотке.
Князь, не прибегая к грубому насилию, мелочно досаждал героине: отнимал лучшие роли и т. п. За два месяца до встречи с рассказчиком её не пустили со двора в лавки и оскорбили, предположив, что она торопится к любовникам. Оскорбление было намеренное: поведение её было безупречно. «Так это для сбережения нашей чести вы запираете нас? Ну, князь, вот вам моя рука, моё честное слово, что ближе году я докажу вам, что меры, вами избранные, недостаточны!»
В этом романе героини, по всей вероятности, первом и последнем, не было любви, а только отчаяние; она ничего почти о нем не рассказала. Она сделалась беременна, больше всего её мучило то, что ребёнок родится крепостным; она надеется только на скорую смерть свою и ребёнка по милости Божией.
Рассказчик уходит в слезах, и, нашедши дома предложение князя поступить к нему в труппу на выгодных условиях, уезжает из города, оставив приглашение без ответа. После он узнает, что «Анета» умерла через два месяца после родов.
Взволнованные слушатели молчат; автор сравнивает их с «прекрасной надгробной группой» героине. «Все так, — сказал, вставая, славянин, — но зачем она не обвенчалась тайно?..»