ответ:
в произведении александра сергеевича «капитанская дочка» рассказывается о временах пугачевского восстания. автор затрагивает множество проблем. в особенности проблемы чести, любви и власти. проблемы чести раскрываются в образах гринева, швабрина и пугачева. петр гринев демонстрирует свои лучшие человеческие качества и является человеком чести. он считает, что лучше погибнуть, чем присягнуть на верность самозванцу. ему противопоставляется швабрин. этот человек совершенно бесстыдный и бесчестный. к тому же, он настоящий льстец. пугачев же предстает перед читателями достаточно благородным человеком, несмотря на свою жестокость. он милует петра, помня его .
кроме того, в тексте раскрывается проблема любви. гринев и маша искренне влюблены друг в друга. швабрин тоже симпатизирует маше, но любовь его принимает странные формы. он удерживает девушку в ужасных условиях, морит ее голодом. маша же сильная духом девушка. она предпочитает смерть замужеству со швабриным. таким образом, «капитанская дочка» - многоаспектное произведение. изобразив тяжелые для народа времена, автор сумел показать читателям разность характеров и проблем того времени.
объяснение:
в одній країні жив талановитий поет. його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. якось поет лежав у гаю прямо на стежині. а тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, і якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне. лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв'язуватися з божевільним.
гурт мисливський за цілий день нічого не вполював, і лицар сам повертався стежиною. побачивши поета, посміявся, що той, напевне, чекає гостинця. поет же відповів, що в нього є більше багатство — поле, небо, синє море і його думки, які скрізь гуляють на волі. граф засміявся й сказав, що віддав би увесь той химерний, таємний світ за справжнє графство й замок.
коло них зібралася сільська молодь послухати поетових пісень, заслухався й лицар, подивувавшись, яка ж велика сила слова.
якось приїхав лицар бертольд до поета й попросив йому завоювати серце прекрасної донни ізідори. поет написав серенаду, лицар проспівав її, здобув прихильність дівчини й одружився з нею. на весіллі було багато людей, тільки поета забули запросити.
пройшов час. король послав військо на чолі з бертольдом на війну. спочатку йому щастило, а потім лицарство потомилося, стало ремствувати, ніяк не могло взяти бусурманське царство. почали нарікати на графа, навіть кинулись до зброї. але тут виступили співці й проспівали про боягузів. військо засоромилося, кинулося на штурм і здобуло перемогу. бертольд повернувся зі славою та багатством, але одразу ж забув про обіцяну нагороду для поета, який склав ті підбадьорюючі пісні.
пройшло багато часу. бертольд зажив щасливо разом із дружиною, був справедливим і добрим паном. але розкішне життя вимагало коштів, тож граф почав уводити різні мита, панщину, податки. люди жили, як у пеклі. одного разу пан почув, що по місту ходять співці й закликають до непокори. бертольд здогадався: ці бунтівничі думки — від його знайомого поета, і відправив до нього слуг. посланці передали, що граф нагородить його, якщо він стане придворним поетом і припинить підбурювати людей.
поет відповів, що не хоче надіти на вільні руки золоті кайдани. тоді граф звелів посадити поета в темницю, де той і загинув. але залишилися його молоді нащадки, які продовжували боротися з нащадками графа проти «діла соромного» виступає «слово праве». а коли це змагайня скінчиться, закінчиться й давня казка і настане «правда нова».
десятки греческих царей и вождей на сотнях кораблей с тысячами воинов:
перечень их имен занимает в поэме несколько страниц. Главным вождем был
сильнейший из царей — правитель города Аргос Агамемнон; с ним были брат
его Менелай (ради которого и началась война) , могучий Аякс, пылкий
Диомед, хитроумный Одиссей, старый мудрый Нестор и другие; но самым
храбрым, сильным и ловким был юный Ахилл, сын морской богини Фетиды,
которого сопровождал друг его Патрокл. Троянцами же правил седой царь
Приам, во главе их войска стоял доблестный сын Приама Гектор, при нем
брат его Парис (из-за которого и началась война) и много союзников со
всей Азии. Сами боги участвовали в войне: троянцам сребролукий
Аполлон, а грекам — небесная царица Гера и мудрая воительница Афина.
Верховный же бог, громовержец Зевс, следил за битвами с высокого Олимпа и
вершил свою волю.