Сью та Джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. Вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана. Сью була постійно з хворою подругою, кормила її, підпримувала, з усіх сил вірила в її одужання, коли навіть вона сама була рада померти!
Глядя на молодого, симпатичного человека трудно определить, сколько ему лет на самом деле. Со слов автора не более 25, но иногда казалось, что Григорию уже за 30. Нравился женщинам.«…был вообще очень недурен и имел одну из тех оригинальных физиономий, которые особенно нравятся женщинам светским…»
Стройный. Великолепно сложен. Атлетического телосложения. «…среднего роста, стройный, тонкий стан его и широкие плечи доказывали крепкое сложение…».
Блондин. Волосы слегка завивались. Темного цвета усы, брови. При встрече с ним все обращали внимание на глаза. Когда Печорин улыбался, взгляд карих глаз оставался холоден. «…они не смеялись, когда он смеялся…»
Редко, кто мог, вынести его взгляд, слишком тяжел он был и неприятен для собеседника.
Нос слегка вздернут. Белоснежные зубы. «…немного вздернутый нос, зубы ослепительной белизны…»
На лбу уже обозначились первые морщины. Походка Печорина вальяжная, слегка ленивая, небрежная. Руки, несмотря на крепкую фигуру, казались маленькими. Пальцы длинные, тонкие, свойственные аристократам. Одевался Григорий с иголочки. Одежда дорогая, чистая, хорошо отутюженная. Приятный аромат парфюма. Сапоги вычищены до блеска.
